Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Як і «Чесапік» Обрі, «Девон енерджі» в 2011 року пер навпрошки. Звіти про отруйну воду, мертву худобу, хворих школярів, не кажучи вже про рій землетрусів, — революція сланцевого газу не знала жалю.

«Девон», як і раніше, претендував на левову частку газових свердловин в Барнетті, спасибі, Джордже Ф. Мітчелл, і завзяття на родовищах било через край. Видобуток природного газу зріс приблизно зі 100 мільйонів кубічних футів щодня до понад 3 мільярдів щодня. Кількість свердловин підстрибнула з 3 тисяч, відколи «Девон» придбав «Мітчелл енерджі», до понад 14 тисяч. На одному родовищі Барнетт видобувалося приблизно 10% від національних поставок природного газу, які бурхливо зростали; бурильники вже викачали з надр більш як 10 трильйонів кубічних футів. Але інновації, розроблені для викачування газу зі сланцевого родовища Барнетт, почали використовуватися для всіх сланців; поєднання горизонтального буріння й гідророзриву пластів надало доступ до раніше недосяжних багатств по всій країні. Виявилося, що сланцевого газу (і сланцевої нафти) не бракує в Північній Дакоті, Пенсільванії, Нью-Йорку, Західній Вірджинії, Луїзіані, Арканзасі і просто під дорогою від «Девон енерджі сентер» в Оклахомі — були б ви готові вкласти ваші гроші. І, здавалося, гроші вкладати було варто; у перші роки ХХІ століття спостерігалися рекордно високі ціни на природний газ.

Коли провідний гравець американського енергетичного сектору «ЕкксонМобіл» відкинула свої попередні вагання і зрештою вирішила у середині 2011 року вв’язатися в газову гру, Волл-стріт аплодувала стоячи. Того дня, коли «Екксон» оголосила про угоду зі збільшення своїх орендних активів у формації Марцелл в Нью-Йорку, Пенсільванії і Західній Вірджинії до понад 300 тисяч акрів, ціна її акцій зросла на цілий відсоток, завершивши зростання на 32% упродовж року з моменту придбання виробника природного газу «ІксТіОу».

2011 року в Сполучених Штатах бурилося свердловин більше, ніж коли-небудь до того, і майже шість із кожних десяти нових свердловин були горизонтальними. Ще десять років тому на кожні десять свердловин лише одна була горизонтальною. Америка обійшла Росію, щоб стати найбільшим виробником природного газу у світі, і годі було придумати кращий для цього час. Викликана Волл-стріт світова криза спричинила вільне падіння американської економіки, але підживлюваний технологією гідророзриву енергетичний бум став чимось на кшталт несподіваної мотузки, що спустилася перед приреченим гімнастом в середині провального трюку. Відновлювані джерела енергії можуть стати важливим спадком Обами й Байдена в довготерміновій перспективі, … але в короткотерміновій перспективі вирішальне значення мала революція в сланцевому газі.

2011 року енергетичні експерти поважної неприбуткової організації «Комітет з перспектив газу» радісно смакували вражаючі дані з видобутку природного газу в країні. Експерти комітету, спираючись на результати досліджень Гірської школи Колорадо, підрахували, що загалом у майбутньому в надрах американської землі буде доступно 2 170 трильйонів кубів природного газу, яких вистачить... ну, вистачить, настільки довго, наскільки нам треба. Зрештою, що таке тисяча трильйонів? Не кажучи, вже про дві тисячі? Хтось в адміністрації Обами ухопився за цей багатий на хороші новини звіт і зберіг його в чернетках підсумкового виступу президента щодо стану справ в Сполучених Штатах перед його кампанією з переобрання в 2012 році. «Країна потребує всеохопної і різносторонньої стратегії, що розвиває кожне доступне Америці джерело енергії», — сказав Обама перед Конгресом, який заходився оплесками перед демократами і республіканцями. — Ми маємо запас природного газу, якого Америці може вистачити на сто років. І моя адміністрація зробить усе можливе для безпечного розвитку цієї енергії».

Безпечного. Ось в чому була проблема. «Чи можна видобувати [сланцевий газ] безпечно, захищаючи при тому водопостачання й довкілля?» — йшлося в рекламі «ЕкксонМобіл», надрукованій у великих міських газетах та національних журналах на випередження бурхливих овацій Сполучених Штатів. «Відповідь «так». Для регулювання якості повітря і повторного використання або відповідальної утилізації води застосовуються детально виписані процедури. Ми й надалі працюємо з галуззю над розробкою передових практик безпечного застосування пластової води». Передові практики: й досі від цієї фрази мороз йде шкірою. Чимало з п’ятнадцяти мільйонів американців, які жили в милі від бурової свердловини, чудово відчули на власній шкірі і знали з власного досвіду, що подеколи «передове» було не таким уже й хорошим, коли справа доходила до застосовуваних галуззю практик. Океани небезпечних гідророзривних вод, обігових вод, промислових вод не просто виливалися глибоко в надра Америки, вони завдавали непоправної шкоди людям, які жили на поверхні. Жителі округу Бредфорд, Пенсільванія, щойно постраждали через черговий прорахунок «Чесапіка» Обрі Макклендона, коли внаслідок несправності обладнання під час бурильної операції стався неконтрольований вилив приблизно 10 галонів гідророзривної рідини. Щонайменше про таку кількість попередила команда «Чесапіку». Сім найближчих родин терміново відселили, оскільки рідина для гідророзривів просочилася в розташовані поблизу пасовища і невеличкий ставок на фермі, а потім у притоку Тованда-Крик, яка до того дня славилася як чудове місце для ловлі форелі.

Пізніший аналіз виявив небезпечні рівні забруднення у низці колодязів. Один домовласник, якому не пощастило, отримав листа від пенсільванського безнадійно недоукомплектованого персоналом Департаменту охорони довкілля, датованого 28 червня 2011 року, через десять тижнів після виливу. «Аналітичні дані, зібрані Департаментом, свідчать, що було виявлено кілька сполук, які не відповідають стандартам питної води Департаменту, — йшлося там. — Знайдено стронцій у кількості 14,2 [частини на мільйон], тоді як рівень, рекомендований Агентством з охорони довкілля, становить 4». Департамент рекомендував домовласнику «обробляти воду перед вживанням». Перед вживанням… десять тижнів після того, коли стався вилив. Машина часу надається в комплекті.

Малоймовірно, що жителі округу Бредфорд сприйняли останній витік гідророзривної рідини «Чесапіку» як нечасту подію або що їх дуже розрадив національний рекламний бліц-криг «ЕкксонМобіл». Особливо без урахування найновішої статистики по їхніх рідних околицях, де бурильники упродовж попереднього року фіксували в середньому три порушення правил безпеки на кожні чотири свердловини.

А як щодо генерального директора «Чесапіку» Обрі Макклендона, він хоча б збентежився, як слід? Анітрохи. Цього разу його хлопці навіть жодної корови не вбили. Обрі й надалі наполягав, що проведений правильно гідророзрив був «на 100%» безпечним. Обрі й надалі наполягав, що його бурильники належним чином облицьовують і цементують свердловини й належним чином утилізують обігові води. Він і надалі наполягав, що індустрія може сама себе контролювати, і озвучував страшні застереження щодо наслідків нових стандартів безпеки. «Зарегульованість з боку