Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

Наступного ранку мама взялася розпитувати мене про стосунки з Іллею. Вона то знала, що живу я з Данею і ніяк не могла второпати, що тут взагалі відбувається. 

- Знаєш, люба. Дам тобі одну пораду. - серйозно заявила мама, коли я відмовилася будь -  що коментувати. - Я бачу, що ти в розгубленості і навіть трішки розумію. Не знаю, які там у тебе стосунки з тим Даниїлом, але якщо він за ці сім років жодного разу не навідався сюди,  це про щось тай говорить. Інше діло Іллюша.. - навіть при згадці про нього на обличчі моєї мами з’явилася усмішка. - Одразу видно, що чоловік він вихований і кохає тебе дуже сильно. Не повторюй тих дурниць, що зробила сім років тому, ти ж у мене розумна дівчинка. 

Мені залишилося лише зітхнути і пообіцяти матері, що цього разу усе буде по - іншому. Я не стала їй нічого розповідати, можливо тому, що просто соромилася власної дурості. Та як виявилося, мама і без слів усе бачила і відчувала.  

Наступний тиждень промайнув наче один день. Я ще оглянутися не встигнула, а батька уже з лікарні виписали. Почувши таку чудову новину Ілля поривався приїхати і самостійно відвести його додому, але я попросила його залишатися в Києві. Не хотілося щоб батько хвилювався, адже новина про те, що я вже з іншим чоловіком може вибити його з колії. А лікар дав нам серйозні настанови щодо батькового спокою і здоров’я. 

На щастя Ілля усе правильно зрозумів і я була йому за це дуже вдячна. Після того як тато опинився вдома, я вирішила сходити в магазин і прикупити різних смаколиків, щоб відсвяткувати його повернення. Та коли поверталася додому з двома величезними пакетами, побачила біля під’їзду доволі знайомий автомобіль, та ще й з Київськими номерними знаками.  

Усміхатися різко пере хотілося і я все ще сподівалася, що цей чоловік не додумався піти в мою квартиру. Там же мама з татом і вони навряд чи зрозуміють таку несподівану появу. Розізлившись,  я швидко чкурнула в під’їзд і за кілька секунд вибігла сходами, та ще й з пакетами в руках.  

Серце билося десь в горлі, тіло вкрилося липким потом і лише двері утримували мене від того, кого бачити зовсім не хотілося. Даня був в моїй квартирі, поряд з моїми батьками...  

Набравши в груди більше повітря я відкрила двері і зайшла в квартиру. В очі одразу ж кинулися дорогі начищені туфлі мого « хлопця » і стало бридко від себе самої. Якби закінчила усе це раніше, то і ситуації подібної не було б...