Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

Витягнув телефон, написав повідомлення і до мене обернувся.

- Дай мені слово, що більше не утнеш такого як сьогодні.

Хотіла підскочити і за звичкою відгавкатись, та чогось зараз настрій пропав. І «тіні» ці якось неприємно в душу заповзали, і не сподобався мені погляд Назара занадто серйозний.

- Даю слово, - промовила і обійняла міцно-міцно. – Щось мені вже трохи моторошно.

- Трохи моторошно? Лише зараз? Хоч і з запізненням, та вітаю тебе в моїй реальності, Яра, - навіженою усмішкою відповів мені Назар. - Не бажаю тобі на моєму місці опинитись і помирати щохвилини, коли уява різні картинки, одну страшніша за іншу, підкидає. Тому домовимось – віку мені не вкорочуй. І собі також. Я хочу жити з тобою довго і щасливо. Лиш трохи до фіналу лишилось – давай протримаємось.