Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Альберте, може, все-таки скажеш, де ти її знайшов? — впадаючи головою на руки, втомлено пробурмотів король. — У мене міністр юстиції менш уїдливий, ніж ця особа.

— Значить, ваш міністр гроша ламаного не вартий, — виразила я.

— Скажу, але не зараз, — неохоче відповів королю Альберт і повернувся до мене. — Обіцяй, що не втечеш, якщо я тебе розв'яжу. Укладатимемо твій договір.

Я кивнула.

Все одно діватися нікуди, а в договір я обов'язково вкручу щось каверзне. Бо маю сумнів, що герцог Сандр відкрито піде проти короля, а ось не відкрито...

— Тільки Його Величність виступить гарантом дотримання договору.

— Я спати хочу! — гаркнув король. — Пишіть самі, а я потім підпишу, — і, вже виходячи, у дверях додав: — Альберте, краще б ти з нею одружився.

— НІ! — ми з герцогом одночасно підскочили, щоправда, я одразу плюхнулася назад у крісло, бо була ще не до кінця розв'язана.

Король тільки знизав плечима та зачинив за собою двері.

— Якось іншим уявляла я собі короля, — не стрималася я.

— Просто зараз він у неофіційній обстановці, до того ж я його друг. Я єдиний, хто може так із ним спілкуватися. Втім… — Альберт на мить задумався. — Я не розумію, чому він дозволив тобі не просто поводитися з ним як із простим смертним, але ще й настільки зухвало.

— Зухвало? — здивувалася я. — Та я була сама невинність.

— Яна, король досить небезпечна людина, — почав Альберт.

— Про тебе говорять те саме, — сміючись, перебила я.

Альберт подивився на мене ще більш підозріло, але замість чергової шпильки запропонував повернутися до договору.

В результаті, через три години взаємних ричань, суперечок, що відбувалися у вигляді протистояння довгих поглядів віч-на-віч, ми закінчили наш договір.

З дивного — Альберт наполягав на тому, що мені необхідно мати документи, що підтверджують мій статус леді. На моє зауваження, що це буде підробка документів, лише посміхнувся.

Ось і вір після цього їхнім паперам.

Повернувшись із підписаними королем документами, Альберт оголосив, що ми вирушаємо прямо зараз. Не дивлячись на те, що я встигла задрімати в м'якому кріслі, поки він бігав до королівської спальні.

Фиркаючи з приводу безсонної ночі, я почала одягати сукню, про яку зовсім забула. Тільки я хотіла висловити свою думку про моє місцеперебування, Альберт підійшов і сам зашнурував мені корсет.

І все-таки — довбане середньовіччя!

Варто було екіпажу, мірно погойдуючись, рушити з місця, як я відключилася.

Крізь сон чула якісь розмови та навіть лайки. Якоїсь миті я майже прокинулася, відчуваючи, як мене беруть на руки, але вирішила все-таки не покидати країни мрій і не обурюватися. Все ж таки безсонна ніч, нервова напруга та невдала втеча давалися взнаки, а тут ще й таке мірне похитування екіпажу…