Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » В моїх думках, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

425
0
05.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В моїх думках" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 103
Перейти на сторінку:

Та зрозумівши, що про моє існування забули, я сідаю на вільне місце за столом і беруся за свій обід.

Через якийсь час Ніка починає розмову про день народження, в яку всі гуртом вливаються. Виявляється, вже планується вечірка, навіть я кажу декілька думок. Як не дивно, сьогодні мені комфортно знаходитися у цій компанії, а моментами навіть весело.

Коли закінчуються пари, я швидко виходжу з університету і йду до воріт. Хочу сісти в салон машини та почекати Ніку, яка прощається у холі з Андрієм, але доводиться скорегувати свої плани, оскільки до воріт  під'їхав Hummer.

Блін, не встигла.

Я зупиняюся посеред двору і відчуваю, як мене свердлять наскрізь очі Давида. Хочеться тікати, але я пересилила себе. Це буде виглядати смішно.

Тому просто відходжу вбік і дивлюся на двері, з яких має вийти Ніка. Дякувати богу, дівчина з'являється через кілька хвилин, і я видихаю. Тепер можна і до машини піти.

— Я думала, що ти в автомобілі будеш чекати, — підбігаючи, промовляє вона.

— Вирішила подихати повітрям.

— Ходімо швидше. Нарешті я покатаюся з особистим водієм, — зі сміхом ми йдемо до воріт.

Проходячи повз машину Давида, я одразу опускаю очі. Ніка весь час щось говорить, але я зовсім не чую слів. 

Тіло тремтить.

— Сашо, — чую голос Давида позаду.

Я зупиняюся і навіть перестаю дихати.

Ніка замовкає, переводить погляд на чоловіка, а тоді на мене.

Повернувши голову, наші погляди перетинаються — і всередині розливається таке тепло. Я наче відчула ніжні, пристрасні обійми чоловіка. 

Я за ним сумувала...

— Можна тебе на хвилинку? — не відводячи погляду, питає Давид.

І ноги самі несуть до нього.Я зупиняюся за кілька кроків, хоча так хотіла бути ближче... І наче розуміючи це, Давид робить два кроки вперед.

Нависаючи наді мною, він з шумом вдихає повітря. А я прикриваю очі від запаху його парфумів.

— Ти не відповідаєш на дзвінки, — зовсім тихо, щоб чули тільки ми, говорить чоловік.

— Телефон забула вдома, — пошепки відповідаю я.

— Я просив поговорити зі мною. Ти повинна почути правду.

— Я почула.

Змусивши себе підняти голову, я дивлюся у його здивовані очі.

 Так, він не очікував такого.

— Що вона тобі розказала?

— Все.

Я відповідаю спокійно. І бачу, як напружився він. 

Що це означало — я не знаю. Та через секунду з машини Давида виглядає Ярослав, і в мене з'являється момент, щоб зникнути, яким я одразу скористалася.

***

— Може, розповіси? — питає Ніка, помішуючи капучино, яке нам щойно принесла молода офіціантка.

Перед походом по магазинах ми вирішили зайти в маленький ресторанчик, який знаходиться у торговому центрі.

Ще в автомобілі я бачила очі Ніки — вона свердлила мене поглядом. І було цілком зрозуміло, що саме вона спитає.

— Нема чого розповідати — зробивши ковток гарячого напою, відповідаю я.

— Отже, це він? Той самий?

У відповідь я киваю.

— Блін, капець. Це ж сам Давид Кремньов. І ти з ним зустрічаєшся! — мало не стрибаючи на стільці, говорить Ніка.

— Ми не зустрічаємося.

— А що ж це було щойно?

— Просто розмова.

— Нічого не розумію. Ти через нього розійшлася з Ярославом, правильно?

— Не зовсім. З Ярославом я розійшлася, бо так було правильно.

— І тому що закохалася у Давида, — наполягає Ніка.

— Так.

— Але ви не зустрічаєтеся, правильно?

— Так.

— Біля універу ви просто розмовляли, так?

— Саме так.

— Ти вмієш розповідати, як нормальна дівчина? Ну, там з подробицями, емоціями, — жестикулюючи, промовляє Ніка.

Я видихаю, зазираючи в чашку і піднімаю очі на дівчину навпроти.

— Я закохалася. З першого погляду... Думала, що він також щось відчуває. Принаймні, мені так здавалося.

— На мій погляд, він навіть дуже відчуває, — промовляє вона, піднявши брову.

— Вчора я дещо дізналася. І це змінило все.

— Змінило твоє ставлення до нього?

— Розплющило мені очі на наші, так би мовити, стосунки.

— Ти говориш загадками, — усміхається Ніка і підносить до губ чашку.

— Його колишня дівчина розповіла цікаву історію їхнього кохання.

Очі Ніки мало на лоба не лізуть.

— Нічого собі. Ви так далеко зайшли? Ти вже з колишніми знайомишся? — дівчина навіть напій вбік відставляє.

1 ... 57 58 59 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В моїх думках, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В моїх думках, Ясміна Лав"