Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

- На жаль, все не так, як у тому фільмі. Все набагато складніше.

- Зрозуміло, - повернувся чоловік до Віри, яка тим часом пропалював Лілію очима.

Повія відчувала, що знає цю дівчину, і вона не помилялася. Це підтвердив сам Дмитро.

- Це, Віро, дружина Романа, - сказав він до неї.

- Невже? - здивувалася чорнявка.

- Так, - обійняв він Лілію та став цілувати. Жовтенький був у своєму репертуарі, що викликало сміх у Віктора та відразу у Віри.

Вона одразу згадала страждання Романа щодо цієї дівиці. Він гадає, що його люба дружина вагітна від нього, носить його дитину, а тут виявляється, що вона нічим не краща за неї, а може навіть гірша.

Коли Дмитро зупинився, то відштовхнув від себе руду та загорлав:

- Сьогодні буде весела ніч! Музику та алкоголь у студію!

Так і сталося. Пуста зала будинку моментально залилася музикою та спиртним, а потім гостями.

Після того Віра не підходила близько до Лілії. Вона боялася цю дівчину, яка невдоволено дивилася довкола. Здавалося, що їй хотілося вбити усіх, хто стояв поряд.

- Ангеліно, що сталося? - підійшов до неї Дмитро.

Брюнетка сіпнулася від того, що він назвав це ім’я. Втім відкинула це відчуття та заглянула в його чорні очі та збрехала:

- Усе чудово.

- Невже? - підійшов він ближче та дивився на її глибоке декольте.

- Твоя коханка стане ревнувати.

- А як ти здогадалася? Один поцілунок нічого не означає. Я можу тебе також зараз…

- Я тебе добре знаю, - перебила вона.

Жовтенький закотив очі. Віра його розкусила, але це його абсолютно не засмутило. Дмитру було плювати на думку інших.

- Яка дружина - такий чоловік, - проказав він.

- Що? - не зрозуміла його Віра.

- Думаєш, я не знаю, що Роман користується твоїми послугами? Але веселий він. Спочатку говорив, що обожнює свою дружину, а через місяць спить зі шльондрою.

Віра зблідла. Її нутрощі стиснулися та запанікували.

- Я тебе образив? - забідкався театрально Дмитро.

- Ні, просто знесилилася. Бути шльондрою дуже важко. Кожний клієнт потребує індивідуального підходу.

- Це точно, - дивилися хитрі очі Жовтенького на повію, яка розвернулася та розчинилася у натовпі. Дівчина стала шукати Віктора, який до цього часу напився, і йому було не до неї. Чоловік відправив її додому.

Близько шостої всі гості поснули, але солодкий сон не взяв у свої обійми Дмитра та Лілію. Остання за всю ніч не взяла до рота ні краплі спиртного. Вона хотіла втекти геть, але розуміла, що стала заручницею клятих обставин.

- Якась ти лиха, - усміхнувся він.

- Поганий настрій маю.

- Можу тобі його покращити.

- Невже?

- Ага.

- Я дуже втомилася.

Хлопець знав, що саме так відповість руда.

- Гаразд, але кажу тобі наперед - навіть не намагайся мене перехитрити. Я знаю, що ти хочеш звільнитися від мене, але пізно. Ти у моєму полоні.

- І для чого я тобі?

- Я люблю гратися людьми. Мені закипає кров у венах від однієї думки, що можу щось вирішувати.

- Ти хворий, - скривилася дівчина, дивлячись на Дмитра, який горів від своїх слів.

- Я знаю, - сказав він та пішов геть, залишивши дівчину біля басейну.

Очі Лілії глянули на воду, яку освітлював срібний місяць. На мить їй захотілося втопитися, бо не бачила виходу, адже розуміла, що надалі від коханця їй варто чекати багато халеп. Вона жахалася, що він може зруйнувати її шлюб із Романом. Однак у той момент руда не знала, що він уже тріщить по швах. Їй навіть близько не спадало на думку, що та Віра фактично забрала у неї чоловіка.