Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Чи так це? Лицар не міг не посміхнутися Тоді можна піти і переконати маркіза, що цей наказ відданий ним. Якщо ви зможете переконати його, що тут немає загрози війни, то я особисто відкрию Лицарські ворота, щоб привітати вас у місті.

.

Брандо подивився на нього і відповів: Що ж, я переконаю вашого маркіза, але, згідно з етикетом, ви не маєте права вітати нас. Спочатку ця честь була зарезервована для заступника вашого маркіза, але якщо я піду і переконаю його, то боюся, що йому доведеться особисто прийти і привітати нас як вибачення.

.

Лицар Круза не міг не дивитися на нього, як на божевільного.

Уві сні. Нарешті він сказав: Ну, якщо ти не хочеш йти зі мною, то можеш почекати тут. Звичайно, ви можете в будь-який момент переконати нашого маркіза.

,

Після цього він покинув групу Брандо і повернувся до фортеці зі своїми людьми. Здавалося, що він дуже не хотів морочитися з цими еруїнськими сільськими шишками.

Після того, як кіррлуци пішли, Аврам, дочка герцога, та інші підсвідомо дивилися на свого вождя. Аврам тільки й думав, що граф хоче похизуватися своєю мужністю, щоб він міг наступати, щоб відступити, але молодий лорд явно не очікував, що кіррлуціанці ніколи не попадуться на це. Дочка герцога мовчала, але в голові у неї, очевидно, була така ж думка. Але проблема полягала в тому, що тепер, коли народ Кіррлуца поїхав, вони не могли залишатися тут назавжди, але чи повертатися назад, чи їхати до маркіза, це було б принизливо. Очевидно, що причиною цього став їхній лідер, тому, якщо комусь доведеться вийти і прибрати наслідки, то, природно, першим повинен вийти лідер.

.

Але Брандо, схоже, зовсім не переймався цією справою. Він подивився на височезну стіну, потім повернувся назад і сказав Сіель у позаду нього, що люди Круза вперті. Шістдесят років тому, шістдесят років потому і навіть сьогодні це ніколи не змінювалося. Сіель , іди до моєї карети і принеси мені мого меча.

,

Аврам не зрозумів сенсу цього речення, але дочка герцога, яка була проникливішою за нього, вже відреагувала. Вона ошелешено дивилася на ватажка групи посланців. Вона, здається, просто згадала, що лідер групи посланців був святим Мечем.

!

Ні, швидко заперечила вона графу, не можна бути таким імпульсивним!

Брандо подивився на неї і запитав: Як я імпульсивний, міс Євгеніє?

Він навіть запитав мене, чому я імпульсивна! Донька герцога ледь не вирвала на собі волосся. Спочатку вона думала, що Брандо просто трохи молодий і поривчастий, але тепер здавалося, що він зовсім збожеволів. Вона не могла не кричати: якщо ви збираєтеся погрожувати і викрасти маркіза, це може спричинити війну.

?

Брандо не міг не отетеріти: хто сказав, що я збираюся погрожувати і викрасти справжнього вельможу? Міс Євгеніє, ви не можете хотітитільки звести наклеп на мою репутацію.

Ви не плануєте цього робити? Дочка герцога була приголомшена.

.

Звичайно.

?

Ви клянетеся?

Міс Герцогиня, хоча я не те щоб не люблю жартувати, цей ваш жарт трохи занадто. — суворо відповів Брандо.

,

Цього разу дочка герцога була трохи підозрілою. Вона не могла втриматися від підозрілого погляду на Брандо.

,

Але Брандо справді не планував викрадати цього маріза-фігню. По-перше, він не знав, де знаходиться маркіз. Він сім разів не міг увійти і вийти з цієї фортеці. Але в цей час Сіель вже приніс свій меч. Цей меч був не чорним Халраном Геєю, яким він звик користуватися, а мечем, схожим на кристал, який, здавалося, був висічений з льоду.

Брандо взяв меч і зважив його в руці, потім підняв голову і подивився на фортецю, історія якої налічує майже чотириста років.

,

Ви повинні зрозуміти одну річ, міс Євгенія. Брандо відповів, що я ніколи не роблю таких клопітких речей.

Сказавши це, він підняв меч і помахав ним біля воріт фортеці.

—

З-під землі ніби піднялася яскрава срібляста лінія, і в одну мить вона похилилася і пронизала хмари —

908

Розділ 908

.

Це було важко описати словами, але в той момент члени Еруїнських посланців при фортеці побачили це на власні очі.

.

Недбале розмахування мечем Брандо здавалося розділеним на кілька частин, і кожну з них можна було б використовувати як хрестоматійний приклад фехтування. У той момент фехтування було вже не просто вмінням вбивати, а мистецтвом, яке радувало око. Мечництво і Закон, здавалося, були тією лінією істини, яка походить від стародавнього володіння фехтуванням Короля Полум'я та Клану Дракона.

.

Майстерність Короля Полум'я і таємнича сила Стародавнього Священного Меча злилися в одне ціле в цей момент.

Сліпуче світло меча здіймалося з-під землі, і за цим сліпучим блиском долинав приголомшливий звук. Величезні залізні ворота були розколоті на чотири частини, і від удару всі ворота занурилися всередину. Потім він розвалився і полетів до барбакану за ним. Сліди аури меча зливалися зі стінами з обох боків, і на чорній скелі виріс гладкий розріз зі швидкістю, видимою неозброєним оком.

Потім вся секція стіни почала руйнуватися донизу. Коли цегла та уламки падали, як дощ, Закон Закону, який підтримував міцність стіни, також з'являвся один за одним у повітрі. Ці срібні лінії, які уособлювали силу магії, також танули в міру просування аури меча, ніби вони зовсім не могли їй протистояти.

.

Якщо коротко.

.

Лицарські ворота фортеці Чорний меч увійшли в історію після цієї аури меча.

,

Імператорські солдати прив'язали біженців до дерев'яних кілків обабіч дороги в долині, але раптом погляди всіх привернули в цьому напрямку. Вони побачили яскраве світло меча, що піднімався з долини, побачили сліпуче світло меча, що врізався по діагоналі у високі Лицарські ворота, і побачили, як п'ята частина фортечної стіни перетворилася на попіл під аурою меча.

Вони побачили людину з мечем, що стояв перед Імперією, ніби йому не потрібні нічиї накази. Всі імператорські солдати, які були свідками цієї сцени, кинули те, що робили. Тих біженців, яких мали прив'язати до дерев'яних кілків, також відкинули вбік. Ніхто не мав часу піклуватися про них, але ці люди, схоже, не хотіли скористатися можливістю втекти.

?

Святий Попелястого Меча?

.

Перше, про що подумали кирлуци, це відоме ім'я.

?

Меч святого Дарія?

.

Першими народ Еруїна згадав про свої поширені легенди.

. -

Всі були приголомшені. Навіть добре озброєні лицарі на конях були в розгубленості. Здавалося, що фортеця зазнала нападу,