Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко 📚 - Українською

Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стосунки на годину і більше" автора Емілія Дзвінко. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 86
Перейти на сторінку:
Розділ 28

— Кітті, ти була права! У всьому ... — кажу подрузі допиваючи третій келих вина. Тягнуся до пляшки, щоб налити знову. Дозволяю собі розклеїтися. Може стане легше, якщо виговоритись. Може пройде, якщо поплакати трохи. — Я закохалася в Кирила. А він зробив мені боляче. Чому це трапилося зі мною і чому саме Кирило? Невже я заслужила, щоб без майбутнього і без взаємності?

— Крихітко, можливо не все так сумно, як тобі здається, — забирає в мене келих Кітті і підсуває в руку цукерочку. — З'їш солоденького, бо ти надто сильно розігналася з алкоголем. Давай краще поговоримо і ти спробуєш трохи заспокоїтися і поглянути по-новому на цю ситуацію.  

—  Кітті, а про що тут можна говорити? —  встаю і розводжу руками, мені треба десь подіти емоції, які  накопичилися всередині. Рух допомагає. —  Кирило ніколи не сприйме мене серйозно. Він може цілувати, бо я його попрошу, переспати зі мною, бо я йому дозволю, але по-справжньому ніколи не буде мій. Справжня близькість і почуття йому не цікаві. Це я собі щось напридумувала ніби між нами виник якийсь зв'язок. А сьогодні все стало на свої місця. Йому подзвонила колишня і Кирило повністю переключився на свій мобільний. Я мало не заплакала від образи, тому швидко побігла на зупинку, щоб не принижуватися перед ним. 

—  Мені б хотілося тебе втішити, але я не знаю жодної реальної історії про щасливе кохання, тож не має чим, —  зізнається Кітті і сама тягнеться до келиха з вином. 

—  А те справжнє кохання хоч існує? 

—  Може й існує, але точно не в моєму світі, —  відповідає Кітті. — Стриптиз клуб — це не те місце, де можна зустріти щось справжнє. Навіть більшість грудей та губ,  —  і ті силіконові, то що вже казати про кохання. 

Подругу потягло на філософію, тому цього разу вже я забираю келих у неї з рук і простягую цукерочку. Одночасно починаємо сміятися. Здається вина нам досить. На столі вібрує мій мобільний. Дзвонить Поліна. Я не можу зараз з нею говорити. Почуваюся надто вразливою.

—  І що ти будеш далі робити з цим своїм коханням? — цікавиться Кітті переключившись на коробку з цукерками. Вона не заспокоїться поки не з'їсть останню. Завжди з такою наполегливістю доїдає цукерки.

—  Не знаю, —  кажу подрузі. — Якби я могла відмовитися від допомоги Кирила, то це б вирішило мої проблеми із коханням до нього. Ми б не бачилися і я б певне забула про нього. Але … — не встигаю доказати думку.

—  Але ти цього не зробиш, бо є грант, який для тебе важливий, —  продовжує подруга.

—  Не просто важливий, а найважливіший з усього в житті, —  кажу Кітті. — Це моя можливість пробитися і чогось досягнути. Я не знехтую нею через Кирила. 

—  Ну, тоді подруго, я тобі бажаю удачі, а сама запасуся попкорном, щоб спостерігати за вами з першого ряду. Впевнена, що без драми не обійдеться. — Доїдає останню цукерку Кітті і викидає пусту коробку у відро для сміття. Дивиться на годинник і зітхає. 

—  Біжи вже, — зі мною буде все добре. — Дякую тобі, що зайшла і підтримала. — проводжаю Кітті. Обіймаю на прощання і повторно обіцяю, що обов'язково прийду подивитися на її нове шоу, на яке, доречі, я ще навіть не починала шити костюм їй. Зовсім забула про це. Стою в передпокої і дивлюся на ці довбані двері, які тепер вічно нагадуватимуть мені про Кирила. Бачте переживає він. Чому? Зупиняю себе у фантазії і здогадках, бо я знову придумаю те, чого не має. Треба спатки, а завтра в універ. 

Сьогодні в розкладі художнє моделювання одягу та компʼютерний дизайн. Дві мої улюблені пари, які швидко пролітають. Настрій трохи вирівнюється після вчорашнього і я пишу Поліні. Вибачаюся за ігнор і вигадую, що погано себе почувала, тому заснула і не чула її дзвінка. Дівчина одразу засипає мене питаннями про здоровʼя. Я дякую за турботу і переконую її, що в мене все добре. Поліна розповідає в декількох словах про свою практику і просить про зустріч. Я згоджуюся на завтра після обіду. Добре, що дівчина не згадує про свого брата. Хоча я й сама розумію, що нам треба зідзвонитися з ним і обговорити поїздку до його бабусі. 

—  Лео, яка приємна зустріч, —  усміхається Арсен своєю чарівною голлівудською посмішкою. Симпатичний і приємний хлопець, але мої мурахи на тілі сплять. Ну от чому так?

—  Привіт, і я рада тебе бачити. Як в тебе справи? 

—  Все без змін, —  каже хлопець. — Не повіриш, але якраз сьогодні хотів тобі маякнути і запросити в кіно. Обіцяю, що фільм дозволю обирати самій. То як, сходимо чи ти під наглядом свого фіктивного монстрика? — сміється та показує уявні лапи. 

—  Сходимо. Мій монстрик не сильно образиться, —  усміхаюся хлопцю. Не бачу проблеми в тому, щоб сходити з ним в кіно.

—  Чудово, тоді на сьогодні після шостої нічого не плануй,  —  каже Арсен. — Можемо за компанію взяти ще Рому з Поліною. 

—  Рому з Поліною? —  перепитую я. — Ти часом нічого не плутаєш?

— Та ні, а ти хіба не в курсі?

— В курсі чого? 

— Рома з Поліною цілувалися в мене на вечірці, я не знаю чим там все закінчилося, але то не виглядало як неприязнь між ними. Скоріше навпаки. — дивує мене Арсен. — Рома ніяк не прокоментував ситуацію, коли я запитав чи між ними з Поліною щось є. Але я впевнений, що є. 

—  В цій історії щось не так, — міркую в голос, бо як мені здалося, дівчина закохана в Бориса. 

—  Якщо чесно, то мені пофіг. Нехай самі розбираються між собою, — відповідає Арсен. — Головне, що ти погодилася. Я навіть готовий випити те надзвичайно солодке капучино, яке ти постійно п’єш.

—  Ого, та ти сьогодні мій герой! 

— Користуйся, поки можеш, — каже Арсен. І я знаю, що він не жартує.

Час до вечора проводжу продуктивно. Працюю над ескізами та знаходжу тканини для своєї колекції. Замовляю їх онлайн з оплатою після отримання. Роблю скриншот замовлення, але не знаходжу в собі сміливості скинути його Кирилу. Очікувала, що він першим мені подзвонить або напише і скине деталі нашої поїздки до його бабусі. А вже у відповідь я б йому скинула скриншот замовлення, щоб він бачив вартість і щоб розумів, що я не беру в нього зайвого — лише гроші на матеріали. Від сьогодні обіцяю собі тримати емоції при собі, не коментувати нічого, не радити як було б краще, не виказувати свою думку. Саме це потрібно від мене Кирилу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 58 59 60 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"