Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Квіти грози, Оксана Степова 📚 - Українською

Читати книгу - "Квіти грози, Оксана Степова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Квіти грози" автора Оксана Степова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

Йшов час так і жило жіноче царство тепер Світланка все частіше залишалася з бабкою Варкою, та часто стара й сама просила залишити дівчинку з нею коли Тетяна йшла на роботу. Їхня маленька родина обросла сяким-таким господарством. Спочатку з’явилось кілька курок та задиристий півень-підліток, а згодом завели й козою котру запропонували Тетяні в якості оплати за супровід важких пологів однієї телички-первородки, виявилося тут у селі її диплом, нехай не лікаря, а всього лише фельдшера був неоціненним й вона як фахівець мала попит на всю громаду, а якщо врахувати, що жінка майже не вміла відмовляти то й поготів. Жінка не знала як воно там буде далі, але саме зараз відчула себе на своєму місці, що таки правильно обрала професію й потрібно застосовувати отримані навички тут, а не за письмовим столом.

В кінці січня, коли повсюдно панували блекаути жінка таки вмовила стареньку зробити операцію й видалити катаракту - вона ще кілька місяців тому зв’язалася зі знайомою лікаркою, котра так само втікала з Бердянська, але вона тоді подалася далі Херсона - до Чернівців. 

Так минуло ще вісім місяців бабку Варку було не впізнати, вона з раку до вечірньої зорі крутилася по господарству, хата знову засяяла білими стінами до Великодня, стареньку можна було побачити то на городі, то у садку, то в курнику чи в літній кухні й майже завше біля неї крутилася маленька помічниця Світланка. Здавалося до бабусі повернулася, звичайно не молодість, а наснага жити, знов запалала іскра життя. Якось ввечері сидячи за вже традиційним спільним столом вона звернулася до Тетяни:

- Танюша, візми на вівторок й середу відгул, потрібно у Гайсин з’їздити.

- У Гайсин? Щось сталося?

- Хочу оформити договір.

- Договір?

- Так, договір по догляду за літньою людиною на тебе з Світланою.

- Навіщо? Зрозумійте правильно, ми вам вдячні, але ж ваша Надійка…

- Таню, я ж не божевільна хто що б там не думав, знаю що дочці моє майно не потрібне. Ти ж тут вже прижилася, ось через рік й Світланка в школу піде. Нехай у вас буде свій будинок як там у подальшому не складеться.

- Але ж це не правильно, ми вам не рідня. Люди й так уже всяке говорять…

- Люди будуть говорити завжди, на те вони й люди, - філософськи зауважила старенька. - Ви ж мені найближча рідня, бо ви рідні по духу.

Кінець

1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Квіти грози, Оксана Степова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Квіти грози, Оксана Степова"