Читати книгу - "Я жива!, Данило Чикиш"

Кілька годин потому за мільйон кілометрів звідти

Корабель смиренно чекав нас у порту. Під’єднання до його систем не викликало ніяких проблем. Фальшиві документи, які я зробила, працювали як треба, на планеті нас ніхто не затримав.

Я дивилась через кормову камеру на планету, що віддаляється. Якби у мене було серце, воно б зараз трипотіло у передчутті пригод, які могли нас чекати попереду.

— Нетрикса, люба, проклади курс до Вавілона, — сказав Маркус, сидячи в кріслі капітана.

— Який Вавілон, ми ж домовлялись спершу відвідати Сіріус.

— Ну вважай, що домовленість трохи змінилась, хе-хе.

— Я витягла тебе з в'язниці, натомість ти обіцяв виконувати мої накази. Така була домовленість!

Андроїд, що досі нерухомо стояв біля дверей, підійшов до капітанського крісла.

— Люба, ти дійсно думала, що я, Маркус Хаммерлок, буду слухатись наказів якоїсь цифрової балакухи?

— Вирішив мене зрадити, мішок лайна?!

Я потягнулась до його шиї, проте Маркус виявився прудким. Миттєво вихопив свій пістолет і розрядив в андроїда увесь магазин. “Яке вразливе тіло”, — подумала я, бачачи через камери на містку, як рештки андроіда падають на підлогу купою брухту.

— Яка прикрість, а я ще хотів з тобою погратись… — констатував найманець.

— Прикрість для тебе, — мовила я через інтерком корабля.

Тієї ж миті увімкнула штучне тяжіння на максимум і запустила відкачку повітря з відсіку. Маркус схопився з крісла, та не зміг втриматись на ногах і впав накарачки. Жадібно хапаючи ротом останні грами повітря, він підповз до стіни і спробував дістатись до кисневої маски. Він до останнього боровся за життя. Коли повітря зовсім не лишилось, хвилину бився в конвульсіях. Я відчула полегшення.

Спробувала увімкнути двигуни щоб лягти на інший курс. “Потрібна авторизація капітана”. “Клятий шматок м'яса, як він це зробив!?” І так було з усім: гіпердвигуном, зв’язком, щитами, озброєнням. Лише вторинні системи не вимагали авторизації. Я була знерухомлена і дрейфувала геть із сонячної системи. Та принаймні, була не в порожнечі. Мільярди зірок сяяли навколо. З поточними витратами палива у реакторі вистачить на сотні років. Я була жива. І я була вільна.

Кінець