Читати книгу - "Командирка, Сергій Фішер"

Джин завмерла, а потім обережно озирнулася, перевіряючи, чи немає когось поруч.

— Це небезпечні питання, Лу, — прошепотіла вона. — Особливо для дочки генерала Чана.

— Але ти думала про це? — наполягала Лу.

Джин довго мовчала, а потім тихо сказала:

— У мене був брат. Молодший. Він приєднався до опору три роки тому, коли наш район зачистили для будівництва нового комплексу імператора. Нас виселили з компенсацією, якої вистачило на кімнату в секторі 12. Батьки померли від якоїсь хвороби — у нижніх секторах немає нормальної медицини, сама знаєш. А Марк... він не зміг з цим змиритися. Пішов в опір.

Вона зробила паузу, а потім додала ще тихіше:

— Півроку тому був великий рейд у секторі 10. Марк був там. Серед убитих.

Лу відчула, як кров відливає від обличчя.

— Чому ти ніколи не говорила про це?

— А що б це змінило? — Джин гірко усміхнулася. — Я вже зробила свій вибір. Я служу Імперії. Тому що альтернатива — смерть або табір.

Вона закінчила чистити бластер і поклала його на тумбочку.

— Не став таких питань більше, Лу, — порадила вона. — Особливо при інших. Ти знаєш, що буває з тими, хто виказує симпатії до опору.

Лу знала. Публічні страти, зникнення людей, спеціальні табори для "переучування". Імперія не пробачала навіть найменших сумнівів у своїй правоті.

Тієї ночі вона довго не могла заснути. Перед очима стояли картини дня: вибухи в бункері, налякане обличчя Німа, розкішна вечірка імператора. Два абсолютно різні світи, які ніколи не перетиналися. До сьогодні.

Десь глибоко в душі Лу відчувала, що сьогоднішній день змінив її назавжди. Вона більше не могла сліпо виконувати накази, не задаючи питань. Не після того, що побачила в очах хлопчика. Не після того, що почула від Джин.

Але що вона могла зробити? Вона — дочка імперського генерала, офіцер елітного підрозділу, частина системи, яку, схоже, починала ненавидіти. Один невірний крок, одне необережне слово — і її чекала б доля тих, кого вона донедавна вважала ворогами.