Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Та невже? - не приємно так усміхнувся чоловік. - А мені здається, що усе не так просто. Є ж інший,  правда? Не лише я зраджував тобі, але й ти не пасла задніх. 

- Якщо тобі стане легше, то так,  інший є, і його я кохаю. - якомога впевненіше заявила. - Це Ілля і я дуже рада, що нарешті вибрала правильного чоловіка. 

- Ілля? - схоже такого повороту Даня не чекав, тому що вже за мить різко наблизився і схопив мене за руки вище ліктів. Сильно так, до синців. - Ти спала з ним за моєю спиною? 

- Я люблю його і це все, що тобі треба знати. - сердито випалила і спробувала вирватися, але Даня тримав міцно. 

- Круто! Ви обоє мене зробили! За моєю спиною, блять! - якось істерично розсміявся і неабияк мене злякав. В такому стані я його ще ніколи не бачила, тому не знала, чого  треба чекати далі. 

- Ти зраджуєш мені уже кілька років і вважаєш це нормальним, а зараз хочеш справедливості добитися? - звісно я розуміла, що сердила його ще більше, але зупинитися вже не могла. 

- Ну ти і сука, Олька! А в вічному коханні клялася! Бридко! - я навіть слова сказати не встигнула, а Даня уже відштовхнув мене від себе. Та схоже трохи не розрахував сили, тому що я полетіла просто на асфальт. При цьому ще й головою добряче вдарилася об бордюр. 

Останнє, що я пам*ятала перед тим як втратити свідомість, це налякане обличчя Дані, що намагався щось говорити. А тоді темрява.. 

Повільно відкривши очі я побачила білу стелю над головою і такі ж стіни. Це точно була лікарняна палата, але як я сюди потрапила згадати не могла. Обережно сіла прислухаючись до власного тіла, але нічого наче б то не боліло. Лише зараз я побачила на дивані Іллю. Він спав відкинувши голову на спинку і виглядав змученим і блідим.  

Мені одразу ж захотілося підійти до нього і поцілувати, але як тільки ноги торкнулися підлоги, перед очима усе розпливлося. На щастя я змогла втриматися за ліжко і не впасти, але мій крик розбудив Іллю і він миттєво опинився поряд. 

- Ти навіщо встала? - його голос був злий і я ніяк не могла второпати, що зробила не так. Чоловік швидко допоміг мені повернутися в лежаче положення і навіть ковдрою прикрив. 

- Я просто поцілувати тебе хотіла, - ображено відповіла, -а ти сердишся. 

- Знаєш,Оль... Я зараз вбити тебе готовий. - Ілля важко зітхнув і нагнувшись поцілував мене в лоба. - Коли Даня подзвонив і розповів, що сталося,  я мало не збожеволів. Знав же, що не варто відпускати тебе саму, але вирішив поступитись. Більше так не робитиму. 

Коли Ілля нагадав про Даня і до мене пам*ять повернулася. Він же штовхнув мене і я головою вдарилася! 

- Вибач мене. Я не думала, що все так може обернутися. Головне, що зараз усе добре і ми нарешті разом. - винно поглянула на чоловіка. 

- Скоро прийде лікар і ми дізнаємося чи насправді усе так добре. Ти головою вдарилася, маленька. - відповів Ілля і ніжно провів своїми пальцями по всій довжині мого волосся. - Чорт! Як же мені хочеться натовкти пику цьому мудаку! Але нічого, перший урок він вже отримав! 

Що там був за урок я так і не встигнула запитати, тому що в палату зайшов лікар. Зацікавлено нас оглянув і зупинився біля ліжка. 

- Ну що можу сказати? Струсу мозку не має і це тішить. Хоча головою ви вдарились добряче. В вашому стані треба себе берегти,  а не травми отримувати. І куди ваш молодий чоловік дивився? 

- В якому стані? - здивовано перепитав Ілля і міцніше стиснув мою руку. - Вона що, хвора? 

- Ну як вам сказати.. - хмикнув лікар. - Це не хвороба, але берегти себе потрібно. Наскільки я зрозумів про вагітність ви ще не знали? 

- Ва.. гітність? - Ілля розгублено перевів погляд на мене, але нічого конкретного там не побачив, тому що я теж була шокована. - Ти не знала, кохана? 

- Ні. - відповіла і одразу поклала руку собі на живіт. -Це просто сон якийсь... 

- Це не сон, маленька. - Ілля обережно поклав свою руку поверх моєї і так ніжно заглянув в очі, що серце забилося в тисячу разів частіше. - Тепер це наша з тобою реальність.