Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Але насправді всі люди, які залишилися, розуміли, що так званий самозахист триватиме недовго.

—

Високий чоловік з кучерявим волоссям виходив з вікна. Він опустив штори, і світло в кімнаті відразу потьмяніло. Він знизав плечима і сказав іншим: Вони оточили зовні. Таке враження, що вони хочуть провчити нас. Роджерс, ви вбили багато з цих речей. Я не думаю, що вони хочуть вас відпускати. Чи є у вас останні слова? Можливо, якщо мені пощастить вижити, я зможу вирізати їх на твоїй епітафії —

,

Майстер Роджерс, Сікун помирає. У кутку кімнати жінка-лицар, яка тримала на руках свого супутника, весь у крові, підняла очі й сумно сказала: Лицар на руках мав глибоку рану на грудях, але це не було смертельне поранення. Смертельна рана була на потилиці. Жінка-лицар тримала там одну з рук. Кров струмком стікала по її руці.

,

Молися за нього, Наша. Роджерс зітхнув.

,

Єдиною людиною в кімнаті, яка не говорила, був молодий чоловік у довгому халаті. Він зосередився на тому, щоб покласти пергамент у руці у вогонь посеред кімнати. Він опустив голову, і тільки яскраве світло вогню відбивалося в його темних очах. Здавалося, що це було для нього незрівнянно священним завданням.

?

Роджерс подивився на юнака і похитав головою. Потім він запитав інших: Що це було? Ви це чітко бачили?

?

Ви чули про таке? Я думаю, що це був метеорит, ха, шкода, що я не встиг загадати бажання, коли високий чоловік продовжував Але по дорозі сюди ми зіткнулися з цими мешканцями підземних земель, я підозрюю, що між ними є якийсь зв'язок. Зазвичай ці речі не виходять на поверхню

,

Роджерс якусь мить помовчав, перш ніж з упевненістю сказав: Я не думаю, що це так просто. Ми повинні знайти спосіб повідомити Його Величність.

.

Жінка-лицар мовчки молилася за свого супутника. Молодий чоловік, який спалював пергамент, подивився на інших і лаконічно сказав: Я не можу цього зробити.

?

Не можете цього зробити? Роджерс розгублено дивився на свого супутника. Квай був найвидатнішим чарівником у їхній групі. Якою б не була ситуація, він завжди міг відправити магічне послання.

.

Юнак мовчав. Він витягнув лише п'ять пальців. Всі побачили мерехтіння полум'я між кінчиками його пальців, але воно вмить зникло, залишивши після себе кілька ледь помітних золотисто-червоних ліній.

.

Що відбувається? Високий чоловік не міг не розплющити очі. Ваші трюки не спрацювали? Це неможливо, Кві. Ти найкращий.

Юнак подивився на них і сказав: Магія вийшла з ладу.

Що ти маєш на увазі? Роджерс насупився.

.

Щось заважає закону.

?

Що це?

Більш потужне заклинання, божественний артефакт або якесь невідоме існування. — відповів юнак.

.

Обличчя Роджерса стало серйозним. Якщо всі збіги поєднуються, то, швидше за все, це не випадковість. Кві, Наша, Тревор, я думаю, що ми, можливо, зіткнулися з найгіршим сценарієм.

Що може бути гірше за це? — спитав високий чоловік.

!

Не встиг він закінчити речення, як почув гучний гуркіт з-за дверей. Потім з чітким тріском на дерев'яних дверях з'явився тріск. Він ошелешено дивився в той бік, а інші дивилися на нього незадоволено. Той міг лише безпорадно розвести руками. Ну, я наврочення. Зроби вигляд, що я нічого не говорив!

,

Роджерс узяв меч у тяжко пораненого лицаря і сказав іншим: Ми повинні спробувати вирватися. Його Величність все ще чекає на наші новини.

Говорячи, він витяг меча.

,

Брандо почав видавати накази один за одним. Спочатку було розширено зовнішній периметр дипломатичної групи. Горгульї постійно літали в небі, остерігаючись можливого існування армії Джордженді Ріджа. Однак у відкритих пагорбах і лісі навколо дипломатичної групи не було нічого незвичайного. Брандо ще більше розширив зону пошуку і відправив молоду дозорну кавалерію, що належала гвардії Білого Лева, на Варгас і проспект Ліньє. Його зусилля не були марними. Незабаром ця дозорна кіннота знайшла цінну інформацію.

.

Кавалерія обійшла головну дорогу і увійшла в район Варгаса і проспекту Ліньє по невеликих дорогах в районі Плаваючого Хмарного пагорба. По дорозі вони не зустріли жодного війська хребта Йоргенді, але коли вони проходили повз село під назвою Туя поблизу Варгаса, вони випадково зіткнулися з невеликою групою печерних людей, які облягали сусідню ферму. Капітаном дозорної кавалерії був учень, який закінчив Королівську лицарську академію. Він відразу ж вирішив, що в садибі можуть бути вцілілі люди, тому негайно повів своїх людей, щоб убити печерних людей і врятувати людей, що знаходилися всередині.

.

Незабаром Брандо побачив цих людей.

Це була група з чотирьох осіб, трьох чоловіків і однієї жінки. Коли їх привезла до Брандо дозорна кіннота, вони були більш-менш у жалюгідному стані. Ці люди були одягнені, як діти звичайнісінької сільської шляхти в імперії. Вони носили товсті вовняні пальта, капелюхи з пір'ям і чоботи з оленячої шкіри. Однак їхні обличчя були дуже рішучими. Хоча вони були в крові та багнюці, а двоє з них були серйозно поранені, вони не виглядали наляканими чи розгубленими. Вони просто виглядали трохи втомленими. Тоді Брандо помітив, що всі ці люди були з довгими мечами. Незважаючи на те, що стиль мечів був різним і існували всі види мечів, те, як вони тримали мечі, було дуже стандартним. Вони не були схожі ні на аристократів, ні на солдатів Імперії. Натомість вони були схожі на лицарів внутрішнього двору.

,

Брандо на мить замислився і зрозумів, хто ці люди. Він не міг не думати, що його дозорній кінноті дуже пощастило, що вона привезла кількох шпигунів з королівської родини Круз. Однак потім він відчув невелике полегшення. Тільки лицарі внутрішнього двору з надзвичайними бойовими мистецтвами змогли пережити цю раптову атаку і дожити до сих пір.

,

У той час як Брандо підраховував розмір внутрішнього двору лицарів, він також підраховував розмір графа. Чесно кажучи, справа не в тому, що він його не знав. Навпаки, він дуже чітко усвідомлював свою особистість і походження. Він навіть знав усе, що відбувалося від фортеці Чорний меч до його прибуття. Насправді звістка про прибуття посланця Еруена була особисто запечатана в конверті зі знаком семикратного полум'я. Потім він поставив на ньому печатку вілли Хіллат і відправив до Саду Білих Троянд.

У попередньому бою він думав, що загине, але не очікував, що в останній момент його врятують кавалерійські розвідники Круза. У той момент, коли він побачив дивно одягнену кінноту, він відразу