Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Лілія вилетіла з тої клятої аптеки. Вона відчувала злість та дуже сильне хвилювання. Останнє трусило її тіло, а також дурманило розум. Дівчині не вірилося, що саме у тій аптеці доля перетнула її зі свекрухою.

- Що за чорт! - думала вона, швидко йдучи додому. - Учора Дмитро підкинув мені свиню, а сьогодні ще ця клята білявка! Якось фортуна зовсім від мене відвернулася! Однак, я не слабка! Не було жодної ситуації у житті з якої я б не вийшла сухою. Роман не стане вірити своїй шаленій мамці. Він дуже кохає мене та боїться за дитину. Навіть задля цього пішов на таку лиху роботу, а мені розповідає якусь безневинну фігню, яку я навіть не слухаю.

Коли Кученюк прийшла додому, то сховала таблетки, а після цього сіла на диван. Вона дякувала, що нині Роман далеко та думала, що їй робити далі.

Дівчина розуміла, що не може вже брехати про свою удавану вагітність, адже скоро мають бути видні зовнішні ознаки цікавого стану, якого вона не мала та не планувала мати.

- На тому тижні я дочекаюся поки Романа відправлять у чергове відрядження та розіграю сцену, що мені зле, а там скажу, що в мене викидень, - сказала у голос Лілія. - Це має зміцнити його любов, адже він злякається за мене та стане труситися над мною ще більше. Це вірна тактика.

На жаль, у цей момент дівчина не знала, що серце та розум Романа зайняла інша. Саме зараз він палив цигарку та думав про Віру. Він чекав поки вони рушать назад до Житомира, щоб побачити її та вловити тонкий запах парфумів брюнетки, де відчувалася фіалка, жасмин та бузок. Хлопець навіть не міг уявити, що разом вони можуть давати такий неймовірний аромат.

Також Лілія не уявляла, що її чоловік може повернутися додому. Вона гадала, що його варто очікувати завтра або через два дні. Тому вона заплющила очі та намагалася заснути. Їй хотілося поринути в сон. Так і сталося, але через три години рудій довелося прокинутися.

- Навіщо мене ігноруєш? - лунав голос Дмитра. - Я тобі вже п'яте телефоную, а ти не відповідаєш! Невже забула, хто тут головний? Га? Признавайся!

- Чого ти кричиш? Я спала! Чи ти гадаєш, що я залізна?

- Мені плювати. Тягни свою дупу до мого клубу.

- А не багато ти бажаєш?

- Ліліє, я чекаю на тебе.

Дівчина зціпила зуби, адже розуміла, що йому не відмовити. Вона його іграшка.

- Не чую відповідь.

- Я буду. Тільки мені треба час, щоб привести себе до ладу.

- Гаразд, - закінчив цими словами Жовтенький розмову.

Лілія злісно закотила очі. Їй хотілося кинути мобільний телефон у стіну, але стримала себе, бо розуміла, що користі з цього мало.

Через годину руда вийшла на вулицю. Вона накрутила волосся у великі локони, зробила легкий макіяж та одягнулася в сині джинси та білу рубашку.

Однак такий образ не сподобався Жовтенькому, який сидів та повільно сьорбав віскі. Це говорив його погляд, який одночасно горів невідомою хитрістю. Він щось точно задумав, і воно було лихим, бо іншого йому не могло спасти на думку.

- Падай, - сказав він, показуючи очима на стілець.

Руда мовчки сіла. Вона невдоволено зиркала на хлопця. Останній зі свого боку ловив неземне задоволення від цього. Йому подобалося коли люди відчувають до нього ненависть, але більше збуджував ще той факт, що до нього відчували таке раби, які ніяк не можуть від нього втекти.

Лілія була однією із таких. Одне слово з вуст Дмитра та вона навіки сидітиме у в'язниці. Тому Жовтенький користувався своєю владою над нею.

- Як твій настрій? - почав він із далека.

- Жахливо, - сухо проказала дівчина.

- Погано. Я бажаю, щоб ти мала гарний настрій. Він тобі сьогодні стане дуже сильно в пригоді.

На останньому слові цей хлопець посміхнувся. Це він зробив так театрально, що Лілію кинуло в холод, а в думці з'явилася одна думка - він божевільний. Божевільний до сказу. Дмитро Жовтенький раніше не був адекватним, але нині він взагалі втратив її залишки, що колись у ньому жевріла слабким вогнем.

- Що ти хочеш від мене? - прямо запитала вона.

- Бачиш дівчину, яка танцює стриптиз?

Руда повернула свою голову. За її спиною вигиналася, мов кішка, білявка у червоній білизні, котра ледве прикривала всі цікаві місця. Лілія не бажала розуміти натяки свого коханця. Тому запитала:

- І що?

- Ти сьогодні заміниш її.

- Ти зійшов із глузду? - пирхнула дівчина. - Ти хочеш, щоб я танцювала перед усіма?

- Не переймайся. Спати тобі з ними не прийдеться. Ти у цьому сенсі лише моя.

Ці слова не мали заспокійливий ефект на Лілію, яка не хотіла ні танців, а ні Дмитра. Вона воліла втекти з того проклятого місця, яке смерділо дорогим алкоголем та дешевим сексом.

- Йди та переодягайся, - проказав він.

- Скажи, що ти жартуєш. Я не хочу вірити, що ти таке хочеш.

- Дуже хочу, - встав він та схопив Лілію за руку. - Але перед цим у мене є бажання побавитися з тобою, адже у нас вчора нічого не було.