Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Ельфійка похитала головою. Вони не прийдуть, сказала вона так, ніби сама це бачила.

.

За дверима була хвилина мовчання. Потім пролунав чоловічий голос. Міс Делфайн, ми прийшли в поганий час. Ми не знаємо, звідки взялися ці речі. Будь ласка, прийміть рішення. Ми не можемо більше тут залишатися. Ми знаємо про таємний прохід у місті, який веде до нижньої течії Чумацького Шляху. Але якщо ми запізнимося, ці монстри його знайдуть.

Тихий жіночий голос відповів: Я знаю, звідки взялися ці речі. Ця людина має групу підземних мешканців на своїй території, що свідчить про те, що його стосунки з Джордженді Рідж не є звичайними. Вони довго замишляли це, але ніхто не думав, що він насправді наважиться зробити крок проти Імперії.

.

Ельф почув голос з іншого кінця коридору. Це вона, сказала вона Джуду.

?

Це та жінка?

Ельф кивнув. Вона на мить подумала і сказала: Я знаю. Вона повинна бути власницею кондитерської.

У вашому рідному місті власника кондитерської називають Міс? Джуд посміхнувся.

.

Вона в кондитерській. Звичайно, вона власниця.

.

Хороша логіка.

У цей час з-за дверей заговорив молодий голос. Елман, мабуть, розгледів схему цієї людини в Петлі пасатів. Тому його й убили!

Дякую, пане Ефе. Ця людина підступна і хитра. — спитав я в Андеші. Якби він не залишив Елмана та інших, у неї не було б шансу діяти. Ця жінка огидна, але деякі лицеміри заслуговують на осуд. Елман поклявся захищати мене все своє життя. Тепер, коли його немає, я все ще його дружина. Я помщуся за нього.

.

Перший голос зітхнув. Ах, міс Делфайн. Не хвилюйся. Незалежно від того, як довго ви залишаєтеся тут, ми захистимо вас.

Дякую, пане Солінц.

.

Нема за що.

Сьогодні підземні мешканці напали на Північний гірський вартовий пост. Це місце не має для них ніякої цінності. Якби вони переслідували Буос, це могло б мати сенс, але вони напали лише на Північний гірський вартовий пост, — заговорив молодий голос. Підземні мешканці не будуть робити безглуздих вчинків. Але я чув, що граф Алкон у тому місці. Ця людина має образу на дворян на півдні імперії, тому я припускаю, що він, швидше за все, з підземними мешканцями.

Наші люди теж чули, що поруч з Танпу є таємнича людина, — відповів грубий чоловічий голос.

?

Тоді це, швидше за все, він. Навіщо нормальній людині бути з цими монстрами, особливо в цю пору року? Заговорив новий голос. Це був трохи хрипкий голос.

Чи можете ви дізнатися, де знаходиться Танпу і де він знаходиться? — запитала жінка.

Це не складно. Ці монстри, ймовірно, звикли до підземних тунелів. Вони не звикли до наших будівель. Ми можемо легко наблизитися до їхньої бази.

Дуже добре. Знайдіть спосіб влаштувати засідки на його шляху. Не підходьте занадто близько. Ця людина дуже сильна.

.

Молодий голос знову заговорив. Яким би могутнім він не був, він не зможе ухилитися від списа вбивці демонів.

Немає нічого поганого в тому, щоб бути обережним, нагадав грубий чоловічий голос.

Потім інші деякий час розмовляли один з одним. Більшість із них розповідали про останні події. Сяньні та маленька фея, які притулилися до дверей, швидко втратили інтерес. Балаканина за дверима потроху вщухала. Потім почувся звук того, що речі відтягують. Нарешті почувся звук зачинення дверей. Все повернулося на круги своя.

Вони поїхали? — спитав Сяньї через деякий час.

Вони обережно відчинили залізні двері. За дверима була маленька кімната, наповнена всіляким мотлохом. Дерев'яні ящики, бочки, розбиті шафи, залізні полиці. Маленька фея озирнулася і прошепотіла: Ти розумієш, що вони говорять?

Не більше, ніж помста. Я бачив багато людей, і всі вони такі. Сянні кілька разів змахнула крилами і приземлилася на плече маленької феї.

.

Вони такі нудні. Давайте не будемо про них дбати. Ми підемо шукати цього поганого хлопця і помстимося самі.

.

Я відчуваю, що ти теж нас лаєш.

Як таке може бути? Ми мстимося за справедливість. Ми відрізняємося від них.

?

Чим ми відрізняємося?

Тобі більше не дозволено говорити, Сяньні. Один позначений компанією, яку він тримає. Маленька ельфійка навчилася злитися від приниження, щоб ніхто її не навчив.

.

Вони піднялися сходами до підвалу. Вони тихенько відчинили двері до підвалу. За дверима був ще темний коридор. Талант народу Круз в архітектурі, здавалося, обмежувався тим, що з'єднував коридор, кімнату, сходи і, нарешті, зовнішню стіну. Творчості не було зовсім. Вони обережно пройшли повз перший поверх пекарні. Там нікого не було. Кімнати були порожні, наче їх вимітали. Не обійшлося і без неповторного запаху печерних людей.

?

Чи знаєте ви, як піднятися на горище? — спитала Сянні, затуляючи ніс кігтями.

Маленьку фею це зовсім не хвилювало. Вона обнюхувала своїм гострим маленьким носиком, наче маленька мисливська собачка. Тоді вона відповіла: Звичайно, я знаю.

?

Звідки ви знаєте? Ви вже тут були?

Так, я підкрався один раз.

Коли? — здивовано спитав Сянь.

.

Коли вас там не було, за будинком стояв стелаж дикого винограду. Піднятися було легко, відповіла маленька фея тихим голосом. Але тут я випадково зачепився за штору і впав і розчавив підставку для винограду. Після цього я більше не міг піднятися.

Після цього? Ви піднімалися кілька разів? Чому ви туди піднялися?

Маленький ельф відповів: Я хочу піднятися нагору і подивитися, де цей пухкенький хлопець сховав хліб.

?

Сяньні пирхнула на відповідь. Ви ж хотіли вкрасти хліб, чи не так?

. —

Сяньні трохи почервоніла. Він не хотів нам її продавати —

?

Ви коли-небудь бачили когось, хто за щось не платить?

.

Але грошей у мене немає.

Ах! Сянні подряпала обличчя двома маленькими кігтиками. Бідолаха. Давайте домовимося.

?

Що?

Якщо цього разу вас спіймала Аквісса, не кажіть їй, що я вас вивів.

?

Чому?

.

Тому що я не хочу вмирати.

928

Розділ 928

Дві дівчини піднялися сходами на другий поверх, сварячись, але їхні голоси були такими ж м'якими, як і тіла, тому їх ніхто не помітив. Другий поверх був ще довгим коридором, з кількома кімнатами по обидва боки. Двері були зачинені, а всередині було темно. Важко було здогадатися, чи однакові люди за кімнатами.