Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Брандо та його оточення сховалися за стіною поруч із сусіднім магазином. Коли Тигр Нічної Пісні побачив цю сцену, він не міг стриматися, щоб не смикнути рота і сказати: Хоча ці підземні мешканці сліпі, вони все одно можуть відрізнити добро від зла. Насправді вони використовували храм як місце, де вони могли їсти, пити і випорожнюватися.

Незважаючи на те, що це була епоха смертних, і боги покинули Вонде на тисячі років, а Темний Дракон і чотири мудреці встановили новий порядок на землі, народ Марти ніколи не забував про прихильність богів у стародавні часи. Багато людей все ще вірили, що боги одного разу повернуться в Вонд. Ченці Святого Вогняного собору були побожними віруючими Марти, і не мали наміру припиняти цю приказку. Більше того, божественні чари жерців ніколи не підводили, що свідчило про те, що захисники Ордену все ще відгукуються на заклик свого народу. Ця приказка була дуже популярна в сільській місцевості, особливо на півдні Круса і Еруїна. Бідолашний Купер був таким побожним віруючим, і коли він почув блюзнірські слова Нічного Тигра, його обличчя зблідло.

Однак він не наважився сказати, що Тигр Нічної Пісні помилявся, адже навіть на його думку, ці прокляті Підземні Мешканці зайшли надто далеко.

!

Посеред площі Святого Шанде стояв фонтан, а статуя у фонтані, як кажуть, була портретом місцевого засновника пана Шанде в повний зріст. На жаль, статуя впала з п'єдесталу і була розбита на друзки. Поруч зі статуєю стояли двоє кабанів-бритв, які пили з фонтану. Неподалік від них на мармурових сходах Святого Собору стояли або сиділи їхні приборкувачі, понад десять довгогривих мешканців Підземного собору пурпурового кольору. Вони спілкувалися мовою, яку більшість присутніх не розуміли.

.

Як вульгарно. Навіть Брандо не міг не похитати головою. Підземні мешканці не були цивілізованими, і вони вірили лише в таємничих духів темних печер. Було нереалістично очікувати, що вони збережуть елементарну повагу до історії та культури Круза.

Він показав на дахи сусідніх будинків і сказав: Тіа, Фелаерн, ви двоє дбаєте про ці галасливі речі. Він мав на увазі Гарпій на дахах. Загалом сім гарпій спостерігали за всією площею з вершини Торгової палати та Дворянських зборів. Вони були особливо пильні в темряві, постійно стрибали вгору і вниз, нападали один на одного і видавали пронизливі звуки. Це дуже дратувало.

.

Не біда, відповів Фелаерн, а Тіа твердо кивнула.

!

Тоді Брандо вказав на підземних мешканців біля входу до Святого Собору і сказав: Ютта, я залишу їх тобі. Всього налічується вісімнадцять щурів. Не дозволяйте їм видавати ні звуку. Гвардійці Білого Лева, які супроводжували дипломатичну партію, були в основному кращими з кращих. Десять, обраних для цього рейду, були кращими з кращих, і кожен з них був як мінімум середнім срібним. Вони навіть могли влаштувати бій з бритвою кабаном. Брандо зовсім не переймався тим, що вони не зможуть впоратися з групою підземних мешканців.

. -

Ютта якусь мить вагалася. Вона змахнула з чола волосся, схоже на полум'я, але все одно кивнула.

Залишилося двоє бритвених кабанів. Про одну я подбаю, а другу залишу вашому гвардійському капітану. Ці речі не мають особливого інтелекту. Тільки не дозволяйте їм здіймати зайвого галасу, сказав Брандо, дивлячись на капітана гвардії Купера, містера Волтона, що ви думаєте?

.

Волтон, фехтувальник, який зробив собі ім'я у Людвіга, мав пару густих брів. Він підозріло подивився на Брандо, немов сумнівався в силі цього юнака. Але врешті-решт він все одно кивнув.

.

Мейнільд, залишайся тут з друїдами, щоб впоратися з будь-якими несподіваними ситуаціями, сказав Брандо.

Так, Лицар відповів спокійно.

931

Розділ 931

На нічному небі мерехтіли зорі. Брандо кілька хвилин дивився на стелю Торгово-промислової палати та Торгово-промислової палати. Він почекав, поки гарпії приземлиться втретє, перш ніж нарешті віддав наказ: Давайте зробимо це.

Між пальцями Фелерн блиснуло світло, і чотири гарпії за сто метрів від неї були пронизані темно-синіми стрілами. Стріли пронизали їхні серця, і вони відразу ж перетворилися на крижані скульптури з тріскучим звуком. Бойові чарівники могли малювати заклинання з Кола прокльонів, а їхня швидкість чаклування була надзвичайно високою. Однак ельфійські посланці були повільнішими на півудару. Реакція Тії була ще повільнішою. Вона з усіх сил намагалася закінчити декламування кожного слова заклинання. Вона просунула руки вперед, і всі побачили, як невидима брижі прокотилася по небу над площею. Він пронісся по тілах гарпій, що втікали. В одну мить їх розірвало на шматки, перетворившись на кривавий дощ, що впав з неба.

.

Тіа не очікувала, що її закляття матиме такий великий ефект. Вона не могла втриматися, щоб не висунути язика на Брандо, вибачаючись.

7 ?

Штормовий клинок Агаза, — пробурмотів собі під ніс Брандо, — невже потрібно використовувати заклинання Кола 7 проти трьох гарпій?

У цей час підземні мешканці площі були стривожені. Хоча вони не бачили, але чули метушню. Підземні мешканці біля входу до Святого Храму запанікували і схопили зброю. Раптом з темряви вилетіла хвиля арбалетних болтів, і жалюгідні істоти впали на землю, немов вдарилися об невидиму стіну. Решта три-четверо мешканців Підземного моря навіть не встигли зреагувати, як гвардійці Білого Лева пронизали їхні серця мечами.

34 ,

Наступними не пощастило – патрульна група. Ютта особисто їх перехопила. Волосся жінки-лідера найманців, схоже на полум'я, було схоже на привабливий прапор темної ночі. Вона танцювала вгору і вниз своїми рухами, і яскраво сяяв багряний Язик Вогняного Ворона. Коли Брандо побачив меч, він на мить був приголомшений. Тільки тоді він згадав, що віддав меч ватажку найманців. Здавалося, що Язик Вогняного Ворона отримав життя в руках Ютти. Вона підняла руку і перетворила меч на полум'яний батіг. Золотисто-червоний батіг пронісся на відстань 34 метрів, обвиваючи чотирьох чи п'ятьох мешканців підземних земель, що втікали, і перетворюючи їх на попіл. Решта жителів Підземного простору не змогли протистояти гвардійцям Білого Лева. Один за одним вони падали на землю і були забиті.

.

Купер подивився на меч у руці Ютти, а потім подивився на прекрасну постать жінки-ватажка найманців. Він не міг не озирнутися на Брандо із заздрістю, думаючи, що юнакові справді пощастило.

,

У цей момент на площі залишилося лише двоє Бритв. Ці звірі, які прилетіли з підземного царства, були надзвичайно величезними, майже такими ж великими,