Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Будні феодала - 2, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

170
0
07.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 2" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 89
Перейти на сторінку:
Розділ 31

Старий наближався невпевнено. Тривожно озираючись і постійно кланяючись усім, хто потрапляв у його поле зору. А коли побачив мене — упав ниць і розпростерся, немов грішник, що кається, перед Престолом.

— Ти чого, діду? — я навіть розгубився. Подав знак, і два нукери підскочили до старого, спритно поставили на ноги і навіть зуміли, як би ненароком, халат (рваний, пошарпаний) обтрусити від пилу і тугіше переперезати шматком мотузки.

— Ваша милість, не звеліть карати! Дозвольте слово мовити! — спробував знову бухнутись у ноги старий, але воїни втримали.

— Говори… — несподівана ситуація так нагадувала фарс, що я навіть злитися почав. Втім, яка різниця, як поводиться черговий юніт, вигаданий грою. Головне, щоби квест видав цікавий. А ще краще — ланцюжок.

— Звістка у мене для вас… — старий знову боязко озирнувся, ніби чекав на напад. — Чи можу я підійти ближче, щоб не кричати на весь степ.

На мені добротна зброя крилатого гусара міланської роботи, нукери тримають старого під руки — начебто допомагають, а самі пильнують і будь-який зайвий рух припинять на самому початку.

— Підведіть… — подаю знак охоронцям. Меліса і Німий тут же стають з обох боків від мене, готові грудьми закрити від будь-якої небезпеки. І це не фігуральний вираз, були вже прецеденти. Монашці не довелося ризикувати своїми принадами, а ось у Івана є шрам на правому плечі. Прийняв метальний ніж одного отамана розбійницької ватаги, що ніби прийшов обговорювати умови здачі.

Опинившись за крок від мене, старий відчув себе впевненіше. Принаймні перестав крутити головою і здригатися від кожного шереху.

— Ваша милість, прошу пробачити нікчемного, але я мушу передати вам слова одного пана, не послухатися якого не можу.

— Хто такий?

— Я не знаю… але… повірте… краще вам вислухати мене. Хоча б заради моїх онуків.

— Гаразд… — знизав я плечима. — Якщо заради онуків.

— Але, спершу, заплатіть… — в очах старого на мить блиснуло щось неприємне. Мабуть, він теж це зрозумів, оскільки заторохкотів ще улесливіше. — Це він так сказав. Передай, мовляв, слово в слово, але не продешеви. Золотий проси, не менше... Вибачте, ваша милість. Не заради користі...

— Угу. А тільки задля виконання волі дружини, що послала тебе... — закінчив я замість нього цитатою з Ільфа і Петрова.

— Дружини? — здивувався старий. — Ні… Подруга моя, вже років двадцять тому, як померла. Царство їй Небесне. Але звідки ви знаєте, що Марфа до грошей жах яка жадібна була?

— Не важливо… Тримай монету… — простяг старому жовтий кругляш. — І кажи вже. Не серди мене.

— Так, так… звичайно… дякую… — старий квапливо засунув монету за пазуху і зробив спробу впасти ниць, але безуспішно — нукери не дрімали. — А звістка така… Якщо хочете дізнатися про долю своїх рідних і не дозволити узурпаторові сісти на Імперський престол — негайно вирушайте до Чорного Собору.

Я, чесно кажучи, хотів було розсміятися, оскільки точно знав, що моїх рідних тут немає і бути не може, але Меліса опинилася поряд зі старим швидше. Мить, і кинджал у її руці вперся вістрям у горло бідолахи.

— Як виглядав той, хто звелів передати ці слова моєму пану? Відповідай! Швидко! Якщо ще хочеш пожити. Ну! Шкіру клаптями з живого здеру!

Старий зблід, як сама смерть.

— Високий… весь у залізі… як у пана… лише чорному… а на грудях білий хрест. Оповитий трояндами.

— Сам Гросмейстер… — ледь чутно пробурмотіла черниця. — Особисто… Але навіщо? Адже немає потреби... Я вже...

Потім втратила інтерес до старого і повернулася до мене.

— Отамане Антоне... це важливо. Не раджу нехтувати. Усе серйозно.

— Ну так… Знову ваш Собор... І як мені туди потрапити? Звістка передана у спосіб, який вказує на терміновість. А шлях до Альварії, як ти сама казала: ой, як не близький. Та й я не готовий… Ні серйозного загону, ні тилу забезпеченого. Та й тут ще повно незакінчених справ. А я терпіти ненавиджу незавершені справи.

— Про це не турбуйтесь, ваша милість. Той, у чорному, сказав, що якщо ви погодитеся, він усе влаштує. Потрібна лише ваша добра воля. Опинитеся в потрібному місці майже миттєво… Поговорите… з ким треба. І назад — так само.

— Гм… — потер я підборіддя. — Ні, якщо телепортом. Ще й зі зворотною доставкою. То це змінює справу. Не бачу причин, чому б благородному дону не змотатися на хвилинку за тридев'ять земель. Що може бути простіше? І що для подорожі треба? Кров чорної курки, перо чорної корови та молоко незайманої дівиці. Навпаки, тобто…

Старий завис на мить, перетравлюючи мій жарт, потім інтенсивно замотав головою.

— Ні-ні, жодних дівиць. Де їх шукати? Просто, хай усі ваші люди відійдуть кроків на десять. А ви зайве залізо з себе зніміть.

Побачив, як звузилися очі моїх охоронців, і квапливо додав:

— Зрештою, не обов'язково. Тільки якщо на те воля ваша буде.

— Не буде, — відмовився я твердо. Не тому що побоювався каверзи чи відчував себе в латах впевненіше. Просто надягати повний обладунок та ще й морока.

— Як скажете, ваша милість, — запобігливо усміхнувся старий. — Як скажете… Але молодцям вашим все ж таки доведеться відійти. Інакше закляття не спрацює.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 64 65 66 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 2, Олег Говда"