Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Не затри-и-иму-у-уйся, же-е-рти-и-и охо-о-ота.

Їдальня Кріотського замку

Увійшовши в їдальню, Яна відразу гаркнула на слуг:

— Геть!

Ті миттю вискочили з їдальні, а Бас, кивнувши Альберту, з задоволенням промуркотів:

— Розважа-а-ається.

Тим часом Яна, стягнувши рукавички й наливши собі повний келих, лихо спорожнила його.

— Будеш? — кивнула вона Басу.

— Бу-у-уду-у-у, — примружився кіт.

Через дві години добре п'яна Яна, не менш п'яний кіт і злегка захмелілий герцог Сандр вирішили, що настав час прогулятися.

На спроби Альберта пояснити, що Яні не завадило б переодягтися, Яна послала герцога в дрімучий ліс і почала спускатися вниз сходами, лаючи придурка, який знову зламав ліфт. Натягнувши абияк своє манто, вона випхала кота, що ледь волочив лапи, на ґанок. Слідом випав Альберт, до якого в ту ж мить підскочив переляканий Грег.

— Пане, щось трапилося?

— Усім сховатися, леді п'яна, — шикнув герцог.

Грег виразно кивнув і кинувся всередину двору.

За мить навколо стало неймовірно тихо й порожньо.

— Це хто п'яний? — закричала Яна, намагаючись залізти на кота, від чого той остаточно звалився на землю та голосно захропів. — Слабак, — пирхнула Яна, пинаючи кота. — Навіщо пити, як не вмієш. Альберт, — Яна трохи похитнулася. — Давай сюди коня.

— Ти в цій сукні на коня не залізеш, — Альберт уже вів під вуздечки єдиного жеребця, якого знайшов осідланим.

Яна, придивившись до коня, замислилась.

— А куди всі поділися? Чому засіб пересування тільки один? Я сама гуляти не хочу.

— Народу я наказав сховатись, ти зараз себе не контролюєш.

Яна хотіла обуритися, але не встигла, бо Альберт закинув її на спину коня та сам заліз слідом. Тварина нервово смикнула вухами й попрямувала до воріт.

Поки їхали, Яна співала незнайомі, не дуже мелодійні пісні з дивними, уїдливими ритмами.

Коли Сандр попросив перевести їх, Яна довго реготала, потім спробувала, але Альберт швидко зрозумів, що даремно він це зробив. Все-таки слухати те, що Яна перекладала, треба було на добре п'яну голову, а Альберт був лише захмелілим.

— А куди ми їдемо? — поцікавилася Яна, коли їй набридло співати пісні.

— Не знаю, — здивовано почав озиратися на всі боки Альберт, — кінь сам вибрав дорогу.

— А чи не той це красень, що вчора нас гуляв? — запитала Яна, погладжуючи чорну блискучу гриву.

Кінь тихенько заіржав і прискорив крок.

— Я знаю, де ми, — мало не впавши, сіпнулася Яна.

Альберт теж упізнав стежку, але звук, який він почув, насторожив його.

Яна ж, грюкнувши рукою по шиї жеребця, від чого той слухняно зупинився, хвацько зіслизнула з сідла, й, наче не була п'яною, помчала вперед.

Коли Альберт дістався поляни, Яна вже намагалася зняти з себе сукню.

Водоспад Кай-Рій з гуркотом упускав свої води в озеро. Сонце грало тисячею веселок в уламках його крапель. Від льоду не залишилося сліду.

— Допоможи мені, — обернулася Яна, підставляючи шнурівку корсета.

— Яна, це… — завмер Альберт.

— Гарно, правда? Подумати тільки, ще вчора був скований льодом, а сьогодні така неймовірна міць води. До того ж він теплий. Я вже перевірила, вода тепла. Я обов'язково мушу скупатися.

— Яна, це святе джерело, не можна просто так у ньому купатися.

— Ай, не нуди. Ми вчора в ньому вже викупалися. А сьогодні я хочу скупатися по-справжньому. Ти розв'язуєш?

Альберт, вражений тим, що побачив, машинально розшнурував корсет, і Яна, скинувши все, включаючи спідню білизну, помчала до води.

Не замислюючись, забувши, що вчора вона тут мало не потонула, вона повільно зайшла у воду. Ішла дуже граціозно, м'яко ковзаючи долоньками по поверхні води, немов розмовляючи з нею.

— Іди сюди, — покликала вона, не повертаючись.

Альберт бачив, як її неймовірно потужна сила почала переплітатися із силою озера. Яна по груди у воді підійшла до водоспаду та підставила під нього руки. З її долонь вирвався промінь світла та вдарив у небо.

Але Яна не бачила цього. Адже даруючи силу, вона сама її не бачила і не відчувала.

— Ти йдеш? — почув Альберт крізь гуркіт води, що падала з гори.

— Яна, це погана ідея, — хміль повністю вивітрився з голови, тож Альберт кидався вздовж берегу, не знаючи, що робити.

— Ну як хочеш, — зареготала Яна. — пам’ятай, я пропонувала.

Альберт ясно побачив, як, відійшовши від водоспаду, Яна хитро підморгнула йому, а потім пірнула.

Герцог Сандр завмер.