Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Брандо йшов по вулиці, залитій кров'ю. Морозний спів Цинни в його руці капала таким же кольором. Позаду нього було вогняне море, і золоте полум'я яскраво сяяло на річці крові.

.

Волтон пішов за ним зі змішаними почуттями. Граф Алкорн та інші вельможі Круза, які були врятовані з гробниці, були позаду нього. За винятком графа, якому було понад п'ятдесят років і який все ще виглядав спокійним, більшість інших тремтіли від страху. Час від часу вони дивилися на двох драконів, що билися в небі. Час від часу зверху падали палаючі гарпії, залишаючи за собою довгі палаючі сліди. Іноді кричали печерні люди, які тікали на всі боки. Але це нікого не хвилювало. Всі думали, що вони божевільні, але ніхто не наважувався відставати на півкроку.

?

Як далеко?

.

Ви можете побачити це, повернувши за ріг.

Хтось із вельмож раптом закричав. Брандо підвів очі і побачив срібного дракона, що падав з неба.

Метіша з тріском відштовхнув стіну, що обвалилася. Вона голосно кашляла і кричала в диму: Пані Роман, Ваша Високість, з вами все гаразд?

,

За мить слабкий голос відповів: Зі мною все гаразд, сестро Метиша. З-за диму вийшли дві постаті, одна висока, а друга низька. Високою була Медуза Лисемека. У неї була кривава рана на руці, при цьому маленький принц залишився неушкодженим.

?

Де римлянин?

.

Я її не бачив.

?

Де міс К'яра?

.

Княгиня Магадал.

.

Зі мною все гаразд, — тихо відповіла принцеса-черниця.

У темряві було чути крики. Хтось загинув, хтось отримав поранення. Всі слабо підвелися і спробували знайти найближчу людину. Метіша швидко знайшов Еке, сержанта Марджорі, дочку герцога Євгенію, Ділфері та її лицаря Нію, Енід і Джудіт і, нарешті, Нашу. Інші також збиралися один за одним. За винятком Марджорі, яка отримала легке поранення, найважче постраждав лицар внутрішнього двору. Гострий осколок пробив їй легеню. Коли її знайшли, вона вже була непритомна і мала лихоманку. Вона щось бурмотіла в заціпенінні.

Дворяни Круза зазнали великих втрат. Семеро чи восьмеро з них загинули. У деяких з них не вистачало руки або ноги. Якби вони не отримали своєчасного лікування, то не прожили б більше кількох днів. Більшість інших також отримали поранення. Більшість з них перебували в депресії, а багато хто навіть впадав у відчай.

, é .

Підрахувавши кількість людей, Метиша виявив, що Романа і К'яру знайти не вдалося. З останньою було все гаразд, але перша була нареченою Господа і однією з її небагатьох людських подруг. Вона запанікувала і наказала всім розбігтися, щоб з'ясувати, де знаходиться купецька дама і сестра старшого сина короля. Але врешті-решт вони отримали підказку від ридаючої дочки сім'ї Гринуарів.

Ще до вибуху переді мною були сестра Роман і сестра К'яра. — тихо відповіла дівчинка, схлипуючи.

Після цього інші почали згадувати цю сцену один за одним. Блумфілд, заступник командувача лицарів сонцестояння, знайшов місце, де востаннє бачили Романа та К'яру, за всіма описами. Вони розкопали завали і знайшли внизу темну яму.

Це таємний прохід! Бломфілд на мить був приголомшений, перш ніж відреагувати.

Сестра Роман та інші там, унизу? — стурбовано спитав маленький принц.

.

Він там запечатаний. Призматичні вертикальні зіниці Медузи сяяли в темряві. Вона лише глянула на таємний хід і байдуже відповіла.

Метіша мовчав. Вона була нежиттю, і темрява не була для неї перешкодою. Те, що бачила Лисмєка, було для неї, природно, не важко.

Знайдіть спосіб його відкопати. — відповіла вона.

.

Рука тиснула на її руку в темряві. Метіша трохи здивувався. Вона обернулася і побачила дочку герцога, яка дивилася на неї світлими очима. Пані Метиша, ми так не можемо. Вельможі Круза дуже емоційні і можуть накликати біду в будь-який момент. Потерпілих також потрібно лікувати. Це центр поля бою. Драконів два. Ми не можемо залишатися тут надовго. Я не знаю, що вам сказав командир, але ми повинні рухатися зараз.

В очах Метиші було видно вагання, і вона легенько прикусила нижню губу.

Бій надворі не припинявся ні на мить. Вогонь продовжував поширюватися, і час від часу з тріщин руїн просочувалися золоті промені світла. Суха деревина потріскувала в полум'ї, а температура щомиті підвищувалася. Дракон пролітав над вулицями, змушуючи і без того хиткі будівлі скрипіти, ніби вони впадуть будь-якої миті. У такій обстановці нерви у всіх були напружені. Травми і відчай можуть змусити людей в будь-який момент впасти і зробити нерозумні вчинки. Брандо також наказав їй повернутися до порталу, але проблема полягала в тому, а як щодо міс Роман?

Євгенія знову сказала: Нехай пан Еккард і Її Королівська Високість візьмуть інших і рушать. Я залишуся з вами, щоб знайти міс Роман.

Метіша здивовано глянув на неї. Міс Євгеніє, ви

Пані Метиша, ви підлеглий цієї людини, а я член дипломатичної команди. Я залишуся і представлятиму дипломатичну команду Еруїна. Це мій обов'язок. Дочка герцога спокійно відповіла: Не хвилюйтеся, я ніколи не прийму репутацію дипломатичної команди, яка кидає своїх членів, щоб втекти поодинці.

Я теж залишуся. — раптом відповів старшина Марджорі.

.

Дочка герцога обернулася і роздратовано глянула на нього.

Пані Метиша, мені одного вистачить.

Метіша подивилася на них двох, особливо на рану Марджорі, і не могла стриматися від усмішки. Якщо це так, я боюся, що містер Марджорі не погодиться. Тоді давайте зробимо так, як скаже міс Євгенія. Залиште зовнішні справи містеру Еккарду та командору Блумфілду. Ми залишимося і будемо шукати міс Роман і міс К'яру.

У темряві обличчя Євгенії та Марджорі почервоніли, коли вони побачили дражливий погляд принцеси Срібного ельфа.

Маленька ельфійка Сіель око відкрила рот і подивилася на групу драконів, що пролітали над її головою. Після того, як дракони пролетіли повз і перетворили Еффі на попіл, вони кружляли в повітрі, а потім повільно приземлилися перед нею. Вони двічі змахнули крилами і важко приземлилися на землю. Вони дивилися на цю маленьку цятку зі зловісними блисками в очах. Маленька ельфійка прикрила пил руками і закашлялася. Вона подивилася на здорованя крізь щілини між пальцями. Через деякий час вона здивовано запитала

?!

Як ти став таким великим?!

,

Звір-дракон похитав своєю величезною головою і повільно наблизився до неї. Начебто помітила, що інша сторона зовсім не боїться. Раптом вона відчула, що її гідність поставлена