Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Її ім’я було Татьяна 📚 - Українською

Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Її ім’я було Татьяна" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66 67 ... 76
Перейти на сторінку:
А фільмів скільки було знято про «погранців»: «Кордон на замку», «Застава в горах», «Блакитна стріла», «Наказано взяти живим», «Тут проходить кордон»...

Легендарний прикордонник Карацупа з Індусом (Інгусом)

Проте головні герої — не на книжкових сторінках і не на екрані. Головні герої — у реальному житті. Чого вартий один лише Микита Федорович Карацупа і його собака Індус (Індус був не один. Їх було семеро. Один Індус загинув у сутичках із ворогами, але Карацупа цим ім’ям називав свого нового помічника. Після встановлення дружніх стосунків з Індією ім’я героїчних собак у публікаціях про подвиги Карацупи змінили. Були Індуси — стали Інгуси).

За двадцять років служби на кордоні Карацупа знищив 129 і затримав 338 порушників кордону. Коли всім нам повідомляли такі цифри, малося на увазі, що порушники — це шпигуни й диверсанти, які намагаються звіриними стежками проникнути до нашої країни, щоб підпалювати посіви, сипати отруту в колодязі, підривати мости й тунелі. І якось на думку не спадало, що порушники — це, насамперед, наші рідні радянські люди, які намагалися втекти з країни.

Для нас, радянських людей, Карацупа був зразком для наслідування і романтичним героєм на кшталт д’Артаньяна.

А от у Росії, у тій самій «тюрмі народів», не було жодного Карацупи. Ні в реальному житті, ні в літературі. Не знайдемо ми у великій російській літературі згадок про контрольно-слідові смуги, про вірних прикордонних собак, підступних порушників і доблесних захисників кордону.

За Олександра і Миколи було заведено так: не подобається «тюрма народів» — звалюй куди знаєш, хоч до Швейцарії, як товариш Ленін, хоч до Америки, як товариші Троцький, Бухарін і Горький.

Захопивши владу над «тюрмою народів», Ленін у декілька разів збільшив чисельність прикордонників. Це за часів Леніна в російську мову ввійшла гордовита фраза — «кордон на замку!». Це при ньому кордон справді зробили непрохідним.

Але головне навіть не це. За Олександра та Миколи прикордонники підпорядковувалися Міністерству фінансів. Головне їх завдання — захист економічних інтересів країни. Поки тривала Громадянська війна, жодних кордонів не було, а були фронти. 1920 року, коли Громадянська війна майже вщухла, Прикордонні війська було підпорядковано Особливому відділу ВЧК. З тих пір прикордонники завжди були частиною каральної системи диктатури пролетаріату — ВЧК-ОДПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-МВС-КДБ.

Армії не притаманні завдання митного контролю на кордонах.

Армії не притаманні завдання боротьби зі шпигунами та контрабандистами.

Армії не притаманні завдання присікання втечі громадян із власної країни.

Але Жуков, обійнявши в лютому 1955 року посаду Міністра оборони, викликав свого першого заступника — начальника Генерального штабу Маршала Радянського Союзу Соколовського і наказав готувати доповідну записку в Центральний комітет КПРС з вимогою передачі Прикордонних військ у підпорядкування Міністерства оборони.

3

Була в Радянському Союзі ще одна збройна сила, Міністерству оборони не підпорядкована — Внутрішні війська МВС. У жодній нормальній країні світу немає аналогу Внутрішнім військам МВС. Такі війська було створено лише там, де за нашим зразком будували щасливе життя.

Головне завдання Внутрішніх військ — придушення народних повстань, боротьба з партизанами, охорона в’язниць, таборів, великих будівель комунізму, що зводяться руками в’язнів, перевезення їх країною, пошук утікачів.

Крім цього, Внутрішні війська охороняють найважливіші державні об’єкти: урядові установи, найпотужніші електростанції, сховища стратегічних запасів, заводи, що виробляють ядерну зброю та засоби її доставки, транспортні споруди.

Усі ці функції, передусім тюремно-вертухайська, — чужі для армії.

Не може армія ловити блатних по закапелках, не може їх шмонати й конвоювати, не може розбороняти бійки і втихомирювати оскаженілі зони. Не може! Не за армійським профілем така робота! Не для того Армію створено!

У Внутрішніх військ МВС була ще одна функція, жодними указами, законами, статутами та постановами не закріплена, ніде і ніяк не проголошена. І функція ця полягала в тому, щоби бути противагою Радянській Армії.

У Кремлі — полк КДБ.

У Москві та поряд із нею — Окрема мотострілецька дивізія особливого призначення імені Дзержинського Внутрішніх військ МВС СРСР.

Дивізія вельми незвичайна. На той час, коли Жуков став Міністром оборони, у складі дивізії імені Дзержинського було п’ять мотострілецьких полків й одинадцять окремих батальйонів. У дивізії 18000 солдатів й офіцерів. Укомплектована до останньої людини. Особовий склад — добірний. У дивізії — плавучі танки, артилерія, бронетранспортери.

Завдання дивізії імені Дзержинського — охорона вождів і підтримання порядку в Москві. Систему охорони вождів було дубльовано. Охорона Кремля й безпосередньо охоронці — це КДБ, а придушення народних заворушень, охорона від натовпу — це робота для Окремої мотострілецької дивізії імені Дзержинського Внутрішніх військ МВС.

Якщо КДБ замислить переворот, то на захист вождів виступить МВС. А якщо МВС вирішить змінювати владу, то вождів захистить КДБ.

Якщо ж Радянська Армія повстане проти пролетарської влади, то КДБ і МВС виступлять спільним фронтом. Саме тому Окрема мотострілецька дивізія особливого призначення імені Дзержинського мала на озброєнні танки, бронетранспортери, артилерію.

Крім Окремої мотострілецької дивізії імені Дзержинського, Внутрішні війська МВС налічували у своєму складі десятки дивізій, бригад й окремих полків. Дивізії МВС перебували в усіх великих містах: у Ленінграді, Мінську, Тбілісі, Ташкенті, Куйбишеві, Свердловську, Хабаровську, Баку, Красноярську, Горькому, Іркутську та ін.

Внутрішні війська МВС — це дивізії, бригади, полки, навчальні заклади, сотні тисяч людей при зброї, у чоботях і погонах. Але вся ця величезна сила Жукову не підкорялася. Чи міг він з таким неподобством змиритися?

Не міг!

І не змирився. Викликав начальника Генерального штабу Маршала Радянського Союзу Соколовського й наказав писати ще одну доповідну записку в ЦК з вимогою Внутрішні війська вивести зі складу МВС і підпорядкувати їх Міністерству оборони.

Це означало, що Жуков вирішив покласти на плечі Міністерства оборони ще й вертухайську службу.

4

Майор Сергій Петрович Марков був начальником охорони Жукова. Його спогади опубліковано в книзі Ери й Елли Жукових «Маршал перемоги» (Воєніздат. — 1996).

Ось що читаємо на сторінках 268–269:

«1955 року під час поїздки маршала Жукова на Північний флот, коли він прямував на автомашині, його повезли за не-узгодженим маршрутом — хотіли скоротити шлях. У результаті кортеж машин виявився у прикордонній смузі — біля шлагбаума ніс службу прикордонник. Вартовий представився маршалу: «Вартовий поста, прикордонник такий-то». Жуков сказав йому: «Відкрийте шлагбаум для проїзду». Вартовий відповів: «Не маю права, проїзд заборонено». Тоді маршал сказав: «Зателефонуйте своєму начальникові». Вартовий пояснив, що телефон знаходиться за 500 метрів, а він не має права залишити пост. Жуков запитав вартового,

1 ... 65 66 67 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її ім’я було Татьяна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Її ім’я було Татьяна"