Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Це було абсолютно неможливо. Як би він не співчував, він не наражав на небезпеку більше тисячі людей заради жінки, яка ось-ось мала померти.

Вона – Дельфайн. — тихо відповів Ділфері.

.

Брендель був трохи здивований. У нього склалося якесь враження про це ім'я, але йому було важко відрізнити власника цього імені від незліченної кількості імен у його свідомості.

.

Вона є дочкою прем'єр-міністра. — додала Магадал, побачивши розгублений вираз обличчя Брандо.

.

Брандо нарешті зрозумів. Так це була вона! Він не знав, сміятися чи плакати. Півроку тому ця жінка приїхала до Фірбурга, щоб завдати йому клопоту. У той час, оскільки вона ледь не завдала болю Фреї, він розлютився і замкнув її у водному підземеллі під замком Фірбург. Однак Фрея була досить люб'язна, щоб таємно звільнити її і дозволити мадам Вероніці відправити її назад в Імперію. Після цього все заспокоїлося і він забув про цю справу. Він не міг покарати Фрею за таку дрібницю.

! 1

Він не очікував, що зустріне цю жінку таким чином через півроку. Хоча він вважав, що дочка цього прем'єр-міністра трохи божевільна, він не був настільки недалеким, щоб тримати образу на жінку. Крім того, Фрея була лише налякана, але не скривджена. Побачивши Дельфайн в такому стані, він не міг стерпіти бачити її такою. Він не міг не похитати головою, думаючи, що якби у нього ще була свята вода 1, він міг би врятувати їй життя заради прем'єр-міністра. Але тепер він нічого не міг вдіяти.

. -

Зрозумівши, що особистість жінки перед ним дещо особлива, Брандо швидко скорегував свій менталітет. Йому завжди доводилося остерігатися гніву прем'єр-міністра. Він був добре знайомий зі знаменитим прем'єр-міністром Старим Нідеваном, але не знав, який темперамент у маленького Нідевана. Було дуже тривожно, що він може народити таку недалеку і фанатичну доньку. Він подивився на інших присутніх і запитав: Як вона потрапила сюди, Купер, що, на думку графа Олкорна, слід зробити?

Дельфайн була дочкою прем'єр-міністра імперії, тому той, хто мав найбільше влади вирішувати її долю, був, природно, народ Круза. В даний час людиною з найвищим статусом, безсумнівно, був граф Алкорн. Брандо не хотів потрапити в халепу з прем'єр-міністром, але граф не злякався. Крім того, у графа не було причин відмовлятися. Адже вельможі Круза, як і раніше, дбали про свою репутацію.

Але Брандо не очікував, що Купер подивиться на нього дуже дивним поглядом, і відповів: Ми ще не сказали графу Олкорну. Адже в даній ситуації більш доречно прийняти рішення Ерлу Алкорну.

, - ó

Брандо був приголомшений. Купер був помічником графа Олкорна. Відколи він наважився приймати рішення за свого пана? Але він озирнувся і виявив, що присутні люди, схоже, не здивовані цим, і не заперечують проти цього твердження. Що це означає? Ця жінка і раніше ображала його, але він, здавалося, не був недалеким настільки, щоб не відпускати жінку. Навіть вельможі Круза повинні були показати свою гідність перед обличчям жіночої моди. Чи може бути, що в очах світу він, Брандо, був гіршим за цих вельмож? Тут були навіть Ділфері та принцеса Магадал. У певному сенсі цих двох дам можна вважати однією з людей Тонігеля. Їхнє ставлення змусило Брандо почуватися дуже ображеним.

,

Купер, здавалося, розгледів розгубленість Брандо наскрізь, але той не наважився нічого сказати. Він міг лише поглянути на принцесу Магадал. Той злегка зітхнув і пояснив: Пане Брандо, Дельф'єн прийшов сюди не один. Ваші гвардійці Білого Лева знайшли її оточення та охоронців. Після допиту вони були впевнені, що насправді тут для вас. Тоді черниця-княгиня потихеньку пояснила всю історію.

.

Бренделу здавалося, що він слухає казку. Він ніколи б не подумав, що Спис Вбивці Демонів у руці ельфа був призначений для того, щоб бути використаним проти нього, але в кінцевому підсумку він врятував усіх. Донька прем'єр-міністра справді зробила волосся дибки. Він не знав, чи вона занадто вперта, чи має наполегливість і силу волі. Але ця божевільна жінка це заслужила. Вона прийшла сюди, щоб розправитися з ним, але не очікувала, що приверне Чорного Дракона Мальтуса і опиниться так у вогняному морі. Брендель подивився на майже деформоване тіло Дельфіни, але не відчув ні найменшої частки зловтіхи. Якби сьогодні ввечері сталася помилка, він був би тим, хто закінчив би так, і людей, які були б причетні, безумовно, було б більше.

Адже це була не просто гра.

,

Він похитав головою і зітхнув. Забудь. Адже цього не сталося. Ця панночка візьми її з собою. Якщо вона не може втриматися, хоча б влаштуйте їй гідний похорон.

. ó

Всі зітхнули з полегшенням, почувши його слова, особливо Купер. Дії Бренделя можна розглядати як надання обличчя прем'єр-міністру. Той, хто чув подібне, міг тільки похвалити графа з Ауена за його великодушність. Що прем'єр-міністр Нідеван не мав права зганяти свій гнів на Бренделі. Вельможі завжди звертали увагу на свої достоїнства. Купер навіть був таємно вдячний Брандо. Він знав, що граф Тонігель не обов'язково боїться помсти з боку Імперії, але вони не могли дозволити собі її витримати. Брандо був відомий своєю жорсткістю. Він навіть наважився образити Її Величність Королеву Імперії. Як він міг боятися простого прем'єр-міністра? Тож наодинці Купер відчув, що граф сказав це, щоб подбати про них. Репутація графа в Еруані була відмінною. Він не лестив і не залякував слабких. Цей вислів начебто підтвердився.

Звичайно, Брандо не знав, що говорить це просто недбало зі співчуття. Нижчі дворяни в Крусі мали дуже багато думок про нього. Він немов став синонімом шляхетного характеру і завоював чудову репутацію серед нижчих дворян. Його думки насправді були дуже простими. Оскільки міс Делфайн була біля дверей смерті, йому не було потреби додавати образу до образи. З таким же успіхом він міг би бути великодушним і не дозволити прем'єр-міністру, чия вдача була невідома, знайти будь-який привід, щоб завдати йому клопоту.

,

Насправді він зовсім боявся доньки прем'єр-міністра. Навіть зіткнувшись із верховною владою Імперії, принаймні дії іншої сторони супроводжувалися логікою. Однак ця панночка була чисто божевільною. Думки божевільного не можна було вгадати за допомогою нормальної логіки. Страшно було тримати таку людину своїм ворогом. На щастя,