Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Але Брандо був швидшим за них. Хоча він очікував, що будуть жертви, він не міг не розлютитися, коли побачив, як на його очах помирає юнак, якого він особисто доглядав.

Брандо одразу вказав у цьому напрямку. Десять променів світла пробилися крізь туман і пробили кілька дірок у тілі каліки.

При цьому, з думкою, сітка світла відразу утворила навколо всіх герметичну сітку, змушуючи невидимих демонів триматися подалі.

Однак лицареві і старійшинам-кентаврам, які знаходилися далі, не так пощастило. Незважаючи на те, що лімпери були лише істотами срібного ярусу, поки вони не нападали, вони не показували себе в тумані. Саме тому вони змогли скористатися ситуацією.

.

Більше того, як тільки демонічні вовки почнуть атаку, багато з них працюватимуть разом. Навіть якби вони були трохи сильнішими за демонічних вовків, вони все одно зазнали б великої втрати.

Більше половини лицарів було вбито в одну мить, а старійшини-кентаври також втратили більше десяти чоловік. Більшість людей, на яких напали, потягли на землю, а потім двоє або більше кульгавих накинулися на них і в одну мить затягнули в туман.

На якусь мить один за одним здіймалися і падали пронизливі крики.

.

Здавалося, що вся група в одну мить перетворилася на бойню. Озирнувшись, можна було побачити диких звірів, які билися над людськими трупами, які були розірвані на частини. Плоть і кров бризкали скрізь. Неушкодженого солдата затягли в зграю вовків, і в одну мить залишилася тільки купа білих кісток.

Амандіна так злякалася, що затамувала подих, але все одно стояла поруч з Брандо. Навіть якщо її обличчя було бліде, рука, яка трималася за шкіряну сумку, не могла не тремтіти.

Вагіна, яка була неподалік, втратила всі барви на своєму прекрасному обличчі в порівнянні з дочкою спокійного вельможі. На щастя, чорноволосий алхімік все ж показав деякі свої справжні кольори як нащадок вельможі Кіррлуца. Він використав кілька дивних рослин між собою і струмуючим туманом, щоб захистити їх трьох.

,

Незважаючи на те, що вираз обличчя віконта Елмана був трохи потворним, він все одно витягнув свій довгий меч і став поруч з Вагіною, щоб захистити її. Час від часу він відганяв сріблясто-сірих демонічних вовків, які хотіли накинутися на них.

Втрьох їм нарешті вдалося втриматися. Коли вони підняли голову, то побачили, що туман стає все густішим і густішим. Було очевидно, що атака лімперів – це лише початок.

На якусь мить кожен не міг не відчути себе трохи безнадійним.

.

За винятком Брандо. Він наказав драгунам захищати фланги юнацького з'єднання, відволікаючи свою увагу на поле бою.

.

Нарешті, через якусь мить, він знову побачив присутність самця вовка.

.

Він побіг до центру поля бою.

.

Брандо нахмурив брови.

!

Фелаерн, Тіа, Вітряна стіна! — вигукнув молодий лорд, тримаючи в одній руці Халрана Гею. Він знав, що на полі бою буде все більше і більше. Навіть якщо вони не становили для нього загрози, вони були смертельною загрозою для молоді, яка перебувала під його керівництвом.

Він привів їх на поле бою, а не для того, щоб відправити їх на смерть.

Коли дві сестри Диких Ельфів почули крик Брандо, вони відразу ж зробили крок назад і пішли в центр строю. Досягнувши В'єнтьяна, найманці Лопеса мали силу найвищого срібного рангу. Для елементаліста найвищого срібного рангу закинути друге коло Стіни вітру було занадто просто.

Дві сестри диких ельфів працювали разом, щоб створити заклинання, і їм знадобилася лише мить, щоб створити вихор навколо кінчиків пальців. Вітер, розправи крила! Фелерн підняла руку і закричала. Вихор навколо кінчиків її пальців, здавалося, в одну мить розширився в тисячу разів.

100 .

Наче з повітря з'явився смерч і пронісся по всіх. Потім він стабілізувався навколо всіх і утворив навколо них ревучу стіну вітру радіусом понад 100 метрів.

.

Друге коло Вітрова стіна була потужною зброєю, яка використовувалася для протидії фізичним стрілам. У звичайні дні він був не дуже корисний, але був потужною зброєю проти Виючого Туману.

Коли дув вітер, туман навколо них відразу розсіювався.

.

Всі бачили, як повітря брижить, як вода. Тоді в зоні дії шторму одночасно з'явилися десятки сріблясто-сірих демонічних вовків. Ці демонічні вовки трохи злякалися. Вони, очевидно, не знали, що відбувається.

,

Однак Брандо не був зобов'язаний пояснювати цим непроханим гостям. Він показав пальцем, і десятки світлових стовпів одразу перетворили їх на попіл.

.

Гарна ідея. Квінн відклав свій довгий лук і не міг стриматися від захопленого вигуку. Він прожив більше двохсот років. Не те, щоб він ніколи не чув про Виючий Туман, але геніальна ідея Брандо змусила його соромитися власної неповноцінності.

Коли подув вітер і туман розвіявся, Кульгаві Ходоки втратили свою найгордішу зброю. Кульгаві ходоки, які розкрилися, були просто чарівними істотами, які були сильнішими за звичайного чорного вовка. Кентаври могли легко вигнати їх з кола вітру.

Однак Брандо знав, що оборона була лише тимчасовим заходом. Якщо вони хотіли вирватися з туману, то повинні були вирішити проблему раз і назавжди.

Пане Кодане, я поки що залишу командування вам, він наказав, Карглізе, ви будете другим командиром.

.

Мій другий командир? Каргліз був шокований. Якби він зайняв посаду другого командира, йому довелося б зіткнутися з нескінченним морем вовків і цією дивною атакою. Чи зможе він зробити все, що в його силах? Він не міг цього гарантувати.

Але якби він навіть не наважився зіткнутися з кількома вовками, чи не були б його попередні амбіції жартом? Юнак стиснув губи і твердо кивнув: Не біда.

.

Брендел підняв йому великий палець, але Кодан подивився на нього і запитав: Що ти намагаєшся зробити? Старий фехтувальник був набагато спокійніший.

Звичайно, я збираюся вбити альфа-вовка, - відповів Брандо, - Скарлет, йди за мною.

!

Рудоволоса дівчина своїм коротким луком вбивала навколишніх вовків. Почувши слова Брандо, вона обернулася і лівою рукою зачесала назад своє розпатлане волосся. Тоді вона відразу ж кинула короткий уклін молодому чоловікові, який стояв поруч з нею.

.

Вона вийняла зі спини Спис Блискавки і мовчки підійшла до Брандо.

.

Ти не злякаєшся, якщо підеш за мною пізніше, чи не так? — спитав Брандо.

У всякому разі, це не вперше. Скарлет подивилася на нього своїми бурштиновими очима і відповіла:

?

Містере Квінн, ви можете це