Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Витязь у ведмежій шкурі - 4, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Витязь у ведмежій шкурі - 4, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Витязь у ведмежій шкурі - 4" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 74
Перейти на сторінку:

Восьминіг засмикався, хльоснув навмання, боляче зачепивши за вухо — як кропивою обпекло, але цим тільки ще більше програв — даючи мені можливість зробити ще крок.

— Допоможу… — дихнула мені у вухо.

— Допоможи… — не відмовлявся я, сопучи і хрипучи від натуги. — Ти як? Ціла?

— Нормально… Правда, не зрозуміла… чому я тут, але з цим можна почекати… потім розкажеш… — зі схожими інтонаціями пропихкала дівчина. І потягла мене з подвоєною силою.

Натуральна дідка, ріпка та мишка. І як у тій, казковій історії, у ріпки шансів не було. Ми все далі відходили від берега, витягаючи чудовисько на сушу. Уявивши, як ми виглядаємо збоку, я не втримався від нервового смішку.

— Що? — одразу зацікавилася Зориця.

— Уявив нас збоку. Гола дівка та мужик тягнуть якусь хрінь із води.

— Ой! — скрикнула дівчина і дотик її руки зник, а потім почувся тупіт ніг.

— Та, біс тебе бери! — вилаявся я. От же ж, язик мій — ворог мій. Не міг збагнути, що це мужику порівну, побачить його хтось голим чи ні. А у дівчат із цим складності. До речі, фіг зрозумієш чому? Шкода, чи що? Гарно ж…

— Я все на вогні покинула! Пригоряє! — долинуло від хати, спростовуючи мої домисли. — Я зараз, я швидко…

— Та не поспішай уже, — пробурчав я, роблячи останні зусилля, і буквально висмикуючи чудовисько на берег. — Нікуди воно тепер не дінеться. Зараз, відтягну подалі і все — капут йому. А то бач, унадилось чужих дружин хапати. Я тобі похапаю, поганець. Я тобі твої хапалки повисмикую.

Потворі без води, схоже, стало зовсім зле. Вона ще смикалася, але судячи з опалих боків і млявості щупальців, що тут же з мене звалилися, воно, якщо й не вмирало, то було до цього досить близько. Ну, вибачай, не я перший почав. Як то кажуть, носив вовк овець — понесли і вовка.

1 ... 66 67 68 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Витязь у ведмежій шкурі - 4, Кулик Степан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Витязь у ведмежій шкурі - 4, Кулик Степан"