Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

О Господи… Він діє за наказом уряду. Але озвучувати це не можна, інакше вибухне національна катастрофа.

Нюстрьом побачив: Екстрьом проковтнув наживку.

— Зате я маю право допомогти вам інформацією. Мені надано надзвичайно широкі повноваження, і я можу, на власний розсуд, посвячувати вас у матеріал, який належить до найсекретніших у нашій країні.

— Он воно що.

— Це означає, що раптом у вас виникнуть запитання, чого б вони не стосувалися, вам слід звертатися до мене. Ви не повинні розмовляти ні з ким іншим зі Служби безпеки, окрім мене. Мені доручено стати вашим гідом у цьому лабіринті, і якщо виникне загроза зіткнення інтересів, ми з вами повинні шукати рішення спільними зусиллями.

— Так, звісно. В такому разі не можу не висловити вам і вашим колегам вдячність за готовність пом’якшити мою ситуацію.

— Ми хочемо, щоб судовий процес, незважаючи на всю складність ситуації, все-таки відбувся.

— Добре. Запевняю вас, що буду надзвичайно делікатним. Адже мені не вперше доводиться мати справу із засекреченою інформацією.

— Так, нам це чудово відомо.

В Екстрьома виникло безліч запитань, які Нюстрьом ретельно занотував, а потім постарався, по можливості, на них відповісти. Під час третього візиту Екстрьому належало отримати відповіді ще на декілька поставлених ним питань, і головним з них було питання про те, що насправді являє собою звіт Бйорка від 1991 року.

— Це проблема, — сказав Нюстрьом.

Було видно, що він дуже заклопотаний.

— Спершу я, мабуть, поясню, що з тієї миті, як цей звіт сплив на поверхню, у нас майже цілодобово працювала аналітична група, яка намагалася з’ясувати, що саме сталося. Зараз ми вже близькі до того, щоб зробити висновки. І вони вкрай неприємні.

— Це легко зрозуміти — адже звіт стверджує, що Служба державної безпеки вступила в змову з психіатром Петером Телебор’яном з метою помістити Лісбет Саландер до психіатричної лікарні.

— Якби все було так просто, — ледь посміхнувшись, сказав Нюстрьом.

— Просто?

— Авжеж. Якби все було саме так, жодної складності не виникло б. Це означало б, що вчинено злочин, який тягне за собою порушення кримінальної справи. Проблема ж полягає в тому, що цей звіт не відповідає документам, які є в нашому архіві.

— Що ви маєте на увазі?

Нюстрьом дістав і розгорнув синю папку.

— У мене тут справжній звіт, написаний Гуннаром Бйорком у дев’яносто першому році. Тут також є оригінали листування між ним і Телебор’яном, що зберігаються в нашому архіві. Проблема в тому, що ці дві версії не збігаються.

— Поясніть.

— Як на лихо, Бйорк узяв і повісився. Ми припускаємо, що це пов’язано з розкриттям його сексуальних ескапад. «Міленіум» мав намір надати справі розголосу, і це довело його до такого відчаю, що він вирішив за краще накласти на себе руки.

— Так…

— В оригіналі звіт — це розслідування спроби Лісбет Саландер убити батька, Олександра Залаченка, за допомогою саморобної запалювальної бомби. Перші тридцять сторінок розслідування, виявлені Блумквістом, відповідають оригіналу. В них немає нічого особливого. Розбіжності виникають лише на сторінці тридцять три, де Бйорк робить висновки і дає рекомендації.

— Як це?

— В оригінальній версії Бйорк дає п’ять чітких рекомендацій. Нам немає необхідності приховувати, що йдеться про замовчання справи Залаченка в ЗМІ тощо. Бйорк пропонує, аби реабілітація Залаченка — адже він отримав важкі опіки — відбувалася за кордоном. І так далі. Він пропонує також надати Лісбет Саландер якнайкраще психіатричне лікування.

— Он як…

— Проблема в тому, що до деяких пропозицій було внесено ледь помітні зміни. На сторінці тридцять чотири є абзац, де Бйорк нібито пропонує визнати Саландер психічно хворою, аби її словам не довіряли, якщо хто-небудь почне запитувати її про Залаченка.

— А в оригінальному звіті цього твердження немає?

— Авжеж. Гуннар Бйорк ніколи такого не пропонував. Це до того ж було б протизаконно. Він пропонував, аби її направили на лікування, якого вона дійсно потребувала. У копії Блумквіста це перетворилося на змову.

— Можу я прочитати оригінал?

— Будь ласка. Щоправда, я мушу потім забрати звіт з собою. Але перш ніж ви його прочитаєте, дозвольте звернути вашу увагу на додаток з подальшим листуванням між Бйорком і Телебор’яном. Воно майже повністю сфабриковане. Тут ідеться вже не про дрібні зміни, а про грубі фальсифікації.

— Про фальсифікації?

— Гадаю, в цьому випадку це єдине відповідне слово. Оригінал свідчить, що суд доручив Петеру Телебор'яну провести судово-психіатричну експертизу Лісбет Саландер. Нічого дивного в цьому немає. Лісбет Саландер у дванадцять років спробувала вбити батька за допомогою запалювальної бомби; було б дивно, якби її не піддали психіатричній експертизі.

— Цілком справедливо.

— Якби тоді прокурором були ви, гадаю, ви теж вимагали б соціального і психіатричного обстеження.

— Безсумнівно.

— Телебор’ян був на той час відомим і шанованим дитячим психіатром, а до того ж мав досвід роботи в правовій медицині. Отримавши завдання, він провів цілком нормальне обстеження і дійшов висновку, що Лісбет Саландер психічно хвора… я, мабуть, не вдаватимуся до професійної термінології?

— Гаразд…

— Телебор'ян повідомив про це в звіті, який надіслав Бйорку, а той подав його в суді, де було прийнято рішення, що Саландер слід помістити до лікарні Святого Стефана.

— Зрозуміло.

— У версії Блумквіста експертиза, проведена Телебор'яном, повністю відсутня. Замість цього там є листування між Бйорком і Телебор’яном, в якому Бйорк інструктує його з приводу фальсифікації психіатричного обстеження.

— Ви вважаєте, що це фальшивка?

— Поза всяким сумнівом.

— Але хто може бути зацікавлений у такій фальсифікації?

Нюстрьом відклав звіт і нахмурив брови.

— Ви підійшли до головного питання.

— І відповіддю буде?..

— Ми не знаємо. Саме над цим питанням і б’ється наша аналітична група.

— Чи може бути, що все це плід фантазії Блумквіста?

Нюстрьом засміявся.

— Ну, ми теж спершу так подумали. Проте ми вважаємо, що ні. Ми вважаємо, що фальсифікація була зроблена давно, можливо, майже одночасно з написанням оригінального звіту.

— Он як?

— І це приводить до невтішних висновків. Автор фальшивки був цілковито в курсі справи. І крім того, він мав доступ до друкарської машинки, якою користувався Гуннар Бйорк.

— Ви хочете сказати…

— Ми не знаємо, де саме Бйорк писав звіт. Він міг користуватися машинкою вдома, чи на роботі, чи ще десь. Можна припустити два варіанти: або автор фальшивки працював у психіатрії чи судовій медицині і цілеспрямовано прагнув зганьбити Телебор’яна, або фальшивку зовсім з іншою метою виготовив хтось у надрах Служби державної безпеки.

— Навіщо?

— Справа відбувалася в дев’яносто першому році. Це міг бути хтось із російських агентів у ДПУ/Без, що вистежив Залаченка. Така можливість змушує нас зараз переглядати величезну кількість старих персональних