Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Яна, одягнувшись, повернулася до води й, опустивши в озеро руки, щось прошепотіла.

Альберт побачив, як озеро й водоспад спалахнули, й хвиля світла, наче вибухнувши, розлилася по околицях. Ця дивна взаємодія змусила його згадати ще дещо. Поки Яна не відійшла від озера, він сам швидко наблизився до неї.

— Пам'ятаєш, як я казав учора, з якими проблемами приходили до цього водоспаду за старих часів?

Яна обернулася. У її погляді був дивний спокій, легка пустота й водночас неймовірно холодна туга.

— Не хвилюйся, я не нагороджу тебе несподіваним спадкоємцем. Повір слову земної жінки. Та й те, що сталося сьогодні тут, можна вважати просто сексом без зобов'язань. Я сама хотіла, сама отримала, — вона сумно усміхнулася. — Я доросла жінка, тож чудово знаю, що роблю. Незабаром ти повернешся до столиці, де на тебе нетерпляче чекатимуть твої жінки. Я не маю ілюзій й марних надій. Я Джерело й тільки. Так вирішила я, вино тут абсолютно ні до чого. Якою б п'яною не була, я ніколи не роблю того, чого не повторила б у тверезому стані.

— Яна, я…

—Тш-ш ... — Яна приклала свій палець до його губ, а коли Альберт замовк, ніжно поцілувала його, прошепотівши: — Не треба псувати момент.

А вночі вона сама прийшла до нього.