Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

- Вже виходить. Попрактикуєшся трохи, кілька дівчат від мене відженеш і складеш іспит на п'ятірку.

У грудях приємна патока розливається.

- Просто вона була тебе не варта, - знизую плечима.

- Серйозно? Ти це зрозуміла з одного погляду?

- Звісно!

- А хто гідний?

- Не знаю. Але достеменно не вона. І не Сібілла. І не та червоноволоса мимра, що крутиться навколо тебе під час обіду. Тобі потрібний хтось менш вульгарний. Розумний. Стриманий, - перераховую, приблизно уявляючи, хто підійшов би такому хлопцю, як Скай.

- Типу тебе? – відчуваю, як усміхається, і чомусь роблю те саме.

- Нууу, мабуть, так.

– А де знайти таку? Може, Тара?

- Ммм, ні.

- Тому що?

Сама не розумію чому. Вона класна і я її дуже люблю. Але Скайлеру не підходить.

– Просто вона не твоя.

- Вона Зака.

– Що? - скидаю голову і пирскаю зі сміху. - Ну ні. Вони друзі.

- Ммм, - уважний погляд Скайлера проходить по моєму обличчю, а потім переходить на екран. - Дивись давай. Півфільма проговорила.

Фільм… точно!