Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Але Ельман навіть не глянув на неї. Він притиснув меч до її шиї, а лівою рукою відкинув арбалет.

Жінка з цікавістю подивилася на сцену, потім заплескала в долоні, як і годиться віконту Елману. Чистота та ефективність. У вас є потенціал приєднатися до нас.

Вона нахилила голову і з усмішкою подивилася на молодого вельможу: І що ви думаєте?

Елман не сумнівався, що якщо він скаже ні, інша сторона негайно вб'є його без місця поховання. Якусь мить він вагався, потім кивнув.

,

У той момент, коли він кивнув, нерви, які були напружені весь цей час, нарешті розслабилися. Він думав, що якою б страшною не була ця жінка, вона не нападе на супутника. Більш того, він був висхідною зіркою серед дворян імперії. Він вважав, що має якусь цінність в її очах.

Однак ці думки існували лише мить, перш ніж зникли. Бо тільки-но він кивнув головою, як виноградна лоза пронизала йому горло ззаду, наче привид.

.

Кров бризнула і бризнула на обличчя Вагіни.

.

Тільки тоді знатна дама відчула, як людина, яка тримала її в заручниках, повільно падає вниз і важко падає на землю.

Але в той момент вона так злякалася, що не наважилася поворухнутися.

,

Потім він став на коліна зі звуком гуркіт, не в змозі вимовити ні слова.

,

Неподалік від неї жінка навіть не глянула на неї. Вона махнула рукою, і в її руці з'явився жорсткий виноградний батіг. Батіг ніс порив вітру, схожий на стиль меча Білого Ворона Бренделя, і він пронісся по землі з свистом.

Меч пронісся повз тіло Вахіни і розколов тіло Ельмана на дві частини, змусивши його полетіти далеко з кривавим дощем.

Жінка втягнула батіг і взяла короткий меч віконта Елмана. Потім вона замахнулася ним на Тію. Кинджал пронизав серце Тії. Тіа якусь мить боролася, перш ніж опустити голову.

Жінка задоволено посміхнулася і зітхнула: Як нерозумно. Ви думаєте, що я схожий на тих слабаків з Об'єднавчої гільдії, які прагнуть влади в цьому світі?

.

Влада – це лише ілюзія. Одного разу навіть трон перетвориться на порох.

.

Вона подивилася на Вагіну і посміхнулася А ти, дівчинко, мені ще корисна. Ходімо, я приведу вас до доброї угоди. Але мені подобається слово угода, яке використовують люди.

Знадобився деякий час, щоб знайти когось, хто б це виправив. Дякую, Роккі та Апокаліпсис.т оригінальне прочитання!

404

Розділ 404

Як тільки Тіа увійшла на кладовище, загін Брандо увійшов у зовнішню частину Петлі Пасатів. Зникнення Вахіної та інших було для нього лише невеликою інтермедією. Незважаючи на те, що Тіа була серед зниклих безвісти, Дикий ельф був картковою істотою. Брандо завжди міг скинути карту Найманців Лопеса і закликати її на свій бік.

З самого початку Брандо не мав наміру повертатися на її пошуки.

,

Однак його рішення заглибитися в Петлю Пасатів зустріло рішучий опір з боку партії Еруена. Граф Аудін суворо зажадав, щоб він повернувся на її пошуки.

.

Дійсно, якби Брандо був справжнім Еруїном, він би задумався про наслідки зникнення дочки герцога Круса. На жаль, на спосіб мислення Брандо вплинула сучасна особистість Софі.

?

А що, якби вони були людьми Круза?

Навіть Вероніка, можливо, не змогла б захистити себе від Лиха Вовків, не кажучи вже про те, що вони поверталися тим самим шляхом, звідки прийшли. Якби не його товариші, Брандо міг би битися на смерть, але для кількох незнайомців воно того не варте.

Ба більше, ті кіррлуцькі вельможі й раніше плели інтриги проти нього. Брендель не вважав себе лиходієм, але і не був скромним джентльменом, який відплачував злом добром.

Що стосується думки партії Еруана, то Брандо в черговий раз використав свої дії, щоб показати їм, що йому начхати на думку цих людей, які використовували прапор Королівської фракції.

Брандо все ще насміхався в душі. Ці люди завжди вживали ім'я Царства, щоб говорити про щось. Коли йому не вистачало терпіння, він використовував срібну брошку Королівського лицарського ордена, щоб налякати їх до смерті.

.

Більшість знаків розрізнення Королівського лицарського ордена були виготовлені з латуні. Тільки капітани отримали срібну брошку, а командорську - позолочену. Насправді, капітани були принаймні близькими слугами королівської сім'ї.

У порівнянні з їхніми стосунками з королівською сім'єю, вони були набагато ближчими, ніж люди в королівській фракції.

Звичайно, Брендел знав, що це лише думка. Незважаючи на те, що принцеса Грифіна таємно подарувала йому брошку, Брендел знав, що вона, можливо, не захоче розкривати свої стосунки з ним. Якщо він використовував брошку для залякування оточуючих, то боявся, що справить погане враження на майбутню принцесу-регенту.

З нинішньою силою Брандо його не хвилювало, яке враження він залишить у свідомості принцеси. Однак він не хотів, щоб це сталося.

,

Тому він вирішив проігнорувати вельмож. Він знав, що вони не наважаться покинути його партію. Двадцять з гаком з них, які блукали Шварцвальдом, були схожі на доставку їжі монстрам. Лихо вовків було не єдиним чудовиськом у Шварцвальді.

.

Як він і очікував.

,

Хоча Брандо не погоджувався з позицією графа Аудіна, він все одно мав ясний розум. Побачивши впертість юнака, він не повернувся назад, як це зробив Долант. Натомість він безсоромно пішов за ними.

Він знав, що якщо вирішить повернути назад, то дуже ймовірно, що його загін ніколи не зможе повернутися.

.

Брендель здалеку озирнувся на посланців Ауїна, і на його обличчі з'явилася таємнича посмішка. Він знову підвів голову, і погляд його пройшов крізь нічну темряву, спокійно вдивляючись у хвилясті тіні гір вдалині.

У цьому напрямку Торновий хребет утворив Сіель окий діапазон пагорбів на південь і схід від Стіни Троянд. Перетнувши пагорби, вони увійшли в північну гілку гірського хребта Каланга.

.

Брандо вже забув назву гілки, але навіть якщо це був район Торн-Рідж, він все одно вважався периферією Петлі Пасатів.

Озирнувшись, він уже побачив у темному лісі тонкий шар білого марлевого туману. Це було за умови, що Стіна Хмар Петлі Пасатів відкрила шлях у хмарах. Якби це було в будь-який інший день, це місце вже було б вкрите туманом.

Чи то на південному сході, чи то на південному заході, вони бачили високу стіну хмар. Темні хмари вкрили навіть зірки. Оскільки вона була настільки високою, що коли люди дивилися вгору, у них виникала ілюзія, що хмари з обох боків вигнуті до центру. Перебуваючи на цьому