Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Не знаю, що там вирішила корова, але розібратися з тими, хто не оцінив її нового образу, вона вирішила знатно.

І звідки у звичайній сільській тварині стільки прудкості? Чи не переборщила я з нашіптуваннями? Я ж здуру ляпнула їй, що в цих бантах вона найкрасивіша та всі бугаї будуть при погляді на неї штабелями падати. Може, тварини правда мене розуміють?

Поки я міркувала, місцеві мужики, озброївшись вилами, взяли корову в кільце.

Може, їм навіть удалося б її зловити, але тут з'явився Бас.

Весь чорний, адже ми попередньо вимазали його в сажі, з оленячими рогами на голові та мечем на боці.

— А ну-у-у бр-р-р-р-рись від моєї нарече-е-ено-о-ої! — закричало чудовисько.

Чоловіки з вилами очманіли, ми з Грегом мало не хрюкали від сміху. А Бас тим часом наступав, продовжуючи:

— Я-а-ак смі-і-іли ви-и-и, смі-е-ер-р-р-р-ртні, пр-р-р-р-рикосну-у-ти-и-ися до моє-є-єї коха-а-ано-о-ої? С-с-спепелю-ю-ю!

Мужики, покидавши вила, кинулися врозтіч.

Один особливо прудкий вирішив забратися на наш дуб, але Бас, вчасно помітивши його наміри, не дав йому цього зробити, стягнувши з нещасного штани. Так з голою дупою мужик і побіг через усе село. А Бас, повернувшись до корови, повів її до лісу. Не знаю, що він їй сказав, але йшла вона тихо й покірно.

Через якийсь час Бас, вже у своєму нормальному вигляді, повернувся по нас.

Беззвучною стрілою перелітав він із дерева на дерево зовсім непомітним для оточення.

Мене завжди дивувала ця його здатність — рухатися настільки тихо та швидко, що, здавалося, це не тушка бегемотика пролетіла, а лише подув легкий вітерець.

Мене Бас зняв першою й переніс до моїх хлопчиків, які раніше спостерігали за тим, що відбувається з землі, а тепер зібралися в лісі поруч з багатостраждальною коровою.

Коли нарешті всі зібралися та розсілися по конях, ми рушили до замку.

Корова поплелася слідом.

— Яна, — під'їхав до мене Грег. Він все ще давився сміхом та не міг заспокоїтись, — що з коровою робити? Адже не відстає.

— Доведеться з собою забрати, — я подивилася на бідолаху. Та мужньо намагалася встигнути за кіньми. — Треба тільки господині заплатити за неї, адже вона ні в чому не винна. Та й взагалі якось покрити складнощі, яки ми їй доставили.

Грег кивнув комусь із хлопців, і чорна тінь метнулася назад до села.

Увечері за пляшкою гарного вина ми всі разом наново переживали ранкову розвагу. Регіт стояв такий, що тремтіли вікна та підстрибував посуд на столі. Роги Баса передавалися по колу та по черзі примірялися моїми хлопчиками. Благо цей світ не був знайомий із значенням наявності рогів на чоловічій голові.

Корова ж щасливо прижилася у замковому стійлі. Щоправда, з бантами розлучатися вона відмовилася, тому Марті довелося навчитися їх щоранку перев'язувати наново.

А ми приступили до розробки наступної витівки.