Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Брандо чекав. Він уже показав свою останню картку, і тепер йому залишалося лише чекати відповіді співрозмовника.

Але, на його розчарування, Гвендолін врешті-решт похитала головою.

.

Смертний, твоє прохання не зміниться? — байдуже запитала королева драконів.

.

Брандо кивнув.

.

Можливо, ви все-таки хочете, щоб вам пощастило. Здавалося, що Гвендолін дуже неохоче вимовляє такі слова, але вона насупилася і продовжила. Але я хочу, щоб ви зрозуміли одну річ. Меч Халран Геї у вашій Просторовій Печері – це справді дуже клопітка справа. Але для драконів вона не є нерозв'язною. Ми просто не хочемо витрачати час даремно. Якщо ви думаєте, що одна тільки Просторова печера може нас зупинити, то ви дуже, дуже помиляєтеся.

— прогримів над долиною голос Королеви Драконів. Почувши це, Брендел злегка насупився. Звичайно, він знав, що Королева Драконів мала рацію. Його козир не був нерозв'язним для Королеви Драконів. Перш за все, як він і очікував, навіть якщо Халран Гея загубиться, вони не зможуть його знайти. Просто їм довелося б витрачати багато часу і навіть вкладати багато людських і матеріальних ресурсів.

Існувала також друга можливість, і вона полягала в тому, щоб знайти спосіб підкорити його до того, як вони його вб'ють. Якби він втратив свідомість, то драконам було б не так вже й складно відкрити Просторову печеру.

.

Двом дорослим драконам було б дуже легко його підкорити.

.

За умови, що у нього не було Голки, що випала.

.

І тепер, якби вони не були обережними, це обернулося б для них негативними наслідками.

Серце Брандо було ясним, і, природно, він розумів справжню причину занепокоєння Модесті та Гвендолін.

?

Після того, як Гвендолін закінчила свою пораду, вона на мить зупинилася і продовжила: Я не розумію, чому ви такі вперті. Вона просто людська жінка. У неї немає ні походження, ні походження, і єдине, на що вона може покластися, це Лазуровий спис. Але якщо ви не дбаєте про Лазуровий спис, чому ви повинні ускладнювати собі завдання в цьому питанні? Ви не розумієте? Зараз вона знаходиться в центрі виру і є потенційною загрозою для вас. Що ви повинні зробити зараз, так це максимально дистанціюватися від неї, а не вриватися, як метелик до полум'я.

.

Слова королеви драконів врешті-решт стали холодними. Не будь дурним. Ви розумна людина, і не бачите в цьому плюсів і мінусів. Маленький, я попереджаю тебе через твого дідуся.

У певному сенсі слова Гвендолін мали сенс.

.

У цьому світі було багато речей, які не можна було зробити так, як хотілося б.

.

Хотіти і врешті-решт зробити це – це дві дуже різні речі.

,

У більшості ситуацій було нормально мати ідеали в серці, але врешті-решт не мати змоги рухатися вперед. Люди були расою, яка шукала переваг і уникала недоліків, і це був інстинкт тварини до самозахисту.

Перед Брандо стояли два дракони і величезна і могутня імперія, а за ним народ Еруїна навіть не був об'єднаний — королівство хотіло захистити кожного зі своїх людей, — але навіть він знав, що якщо цей вирок буде винесено в королівстві, будь-який вельможа похвалить його як великий ряд, Але насправді всі думали, що це підсвідоме гасло. Це звучало красиво, але, можливо, цього не можна зробити.

Адже вони були людьми Круза.

?

Не кажучи вже про те, що перед ним все ще були Гвендолін і Модесті. В очах будь-кого рішення Брандо відступити зараз не матиме жодних моральних проблем. Насправді він зробив досить добре, і скільки лордів наважилися б відкрито накликати біду в імперії на підлеглого? Ґрунтуючись лише на цьому пункті, ніхто в Еруані не наважився б сказати, що він був жадібною і мерзенною людиною, яка використовувала ім'я праведності як виправдання.

Причина була проста: якщо вас не переконали, ви можете спробувати кинути виклик імперії.

.

Але існувала межа людських сил.

. —

Слова Гвендолін вже максимально йшли на поступки, і Кіяра не могла не відчувати тривоги. Навіть дракони дали йому вихід, і якби він все ще наполягав, це було б самогубством. Кинути пішака, щоб врятувати короля — хіба це не просто? Чіяра справді не розумів, чому цей хлопець з дерев'яною риб'ячою головою не сказав ні слова.

.

Брандо не відповів прямо.

Хоча він не розумів, чому Гвендолін і Модесті завдають йому клопоту, правда була прямо перед ним. Якщо він хотів відправитися в Рушту, то повинен спочатку подолати цю перешкоду.

—

Що ж до того, що він має вибрати у своєму серці —

Брандо не надто замислювався над цим, бо вже мав відповідь.

, —

У цей момент він відчував себе пацієнтом з невиліковним маренням. Розум і логіка, здавалося, не мали до нього ніякого відношення. Він сказав собі в душі — якщо я відмовлюся від Скарлет, то що мені залишиться? Він досліджував свій досвід з того часу, як прийшов у цей світ. Все, що він говорив і робив, хоча це може бути незрозумілим, всі вони дотримувалися однієї віри. Він просив, щоб це було логічно, а щоб була чиста совість. Якщо він відмовився від цієї віри, то чому він повернувся в цей світ?

.

Брандо не думав, що зможе себе переконати.

.

Якби це було так.

.

Тоді він просто це зробить.

Людина могла зупинитися, але не могла залишити після себе жалю.

.

Потім, відповів Брандо, переговори зірвалися.

.

Він сказав: Насправді, мені теж дуже шкода.

?

Але я досі не розумію. Брандо похитав головою і розгублено запитав: У чому образа мого прохання до двох шановних дам?

.

Кіяра ледь не схопився.

Вона була приголомшена. Вона думала, що Брандо обов'язково використає це як привід, щоб піти у відставку. Якби він не був справжнім божевільним, він не дозволив би собі померти за це. Хоча після цих днів спілкування вона вже знала, що цей хлопець відносно порядна людина, але в Еруїні було багато порядних людей, і вони ніколи б не розірвали стосунки з двома драконами за таке.

Навіть якщо деякі люди не дбали про власне життя, проблема полягала в тому, що Брандо був лордом. А як щодо інших підлеглих йому людей? Невже йому було б байдуже? Чи дозволили б ці люди цьому панові робити те, що йому заманеться?

.

Це був жарт.

,

Кіяра підсвідомо подивилася на римлянина, але дама-купець підняла свої маленькі брови, ніби вибір Брандо був цілком