Читати книгу - "Остап Вишня. Невеселе життя, Сергій Анастасійович Гальченко"

Бон і Заґер, яких слідства вже були закінчені, поставилися до нас доволі прихильно, тож нам з Грицаєм тюремне життя урозмаїтилось. Ми разом виходили на «оправку», на 10-хвилинну щоденну прогулянку, грали в доміно і шахмати, які майстерно зліпив із тюремного хліба проф. Бон. У квітні забрали з речами Миколу Грицая. З того часу й сліду не стало цієї молодої, чесної й відважної людини.

Витяг із протоколу засідання Колегії Відділу Державного Політичного Управління (судового)

3 березня 1934 р.

Лист Губенка В. П. до Остапа Вишні

14 березня 1934 р.

14 березня 1934 р., Харків

Любий татко! Як себе почуваєш. Мене Жорж водив до Рентгенінституту. Там мене просвічували. Нічого не знайшли. Був у професора Скрипта. Він, подивившись мені в носа й горло, сказав, що в мене покривлена носова перегородка й трошки розрослись аденоїди. Почуваю себе добре. Зараз нас розпустили до 20-того числа.

Взагалі все дуже добре.

Цілую тебе.

Вячко.

Лист Маслюченко М. М. до Остапа Вишні

14 березня 1934 р.

14 березня 1934 р., Харків

Драстуйте, дорогенький дядя Павлуша!

Як ви себе почуваєте? Нас в школі відпустили, тому що епідемія грипу. Живемо гарно. Вчуся я гарно. Відмітки нам ще не ставили, а коли поставлять і мама до вас прийде, я їй передам, щоб вона вам сказала, які в мене відмітки. Ну мені нічого писати.

Цілую вас.

Мура.

Доручення Остапа Вишні Маслюченко В. О.

20 березня 1934 р.

20 березня 1934 р., Харків

ДОРУЧЕННЯ

Гроші по ощадній книжці за № 35 (по рахунку) каса № 47 доручаю одержати В. О. Маслюченко. 20.ІІІ. – 34 р.

                                                                     Остап Вишня

Подпись гр-на Губенко (Остап Вишня)

удостоверяю                                                        (Подпись)

22/III 34

Зав. справ. бюро ГПУ УССР

Телеграма Маслюченко В. О. до Остапа Вишні

17 квітня 1934 р.

17 квітня 1934 р., Харків

Чибью редакция «Северный горняк» ГУБЕНКО

Волнуюсь неполучением телеграммы. Выслала 16-го 2 посылки

Целую

Телеграма Маслюченко В. О. до Остапа Вишні

19 квітня 1934 р.

19 квітня 1934 р., Харків

Здоровы. Адрес: Григоровское шоссе, Пермская, 13. Целую. Пишу.

Лист Маслюченко В. О. до Остапа Вишні

21 квітня 1934 р.

21 квітня 1934 р., Харків

Дорогий і любий наш Мум!

Одержала твого листа, що писаний тобою від 10 ІV.

Ну, що ж зробиш, що так далеко тебе направили… А саме головне – це не втрачати бажання жити, бо все можна пережити. Ти не горюй, що ми так далеко від тебе, зате думкою я кожну хвилину з тобою і тільки єдине бажання швидше побачити тебе. Листи йдуть погано, бо з усього, що ти написав, я одержала тільки одного листа й телеграму. Як я схвилювалася, коли ти написав, що так далеко заїхав і без теплої одежі, а тут ще твоя температура зовсім мене перелякала. Я думаю, що ти заховав од мене і що зараз ти хворий лежиш, то мені малюються всякі жахи. Але ти не горюй – все перемелеться і все буде добре. Треба тільки трохи почекати, і ти заспокоїшся, мій рідний хлопчику. Я тебе не забуду ніколи і приїду до тебе, коли це буде можливо і ти напишеш мені негайно про це.

Мені треба через місяць поїхати з Харкова, так складаються обставини, тільки я ще не вирішила куди.

Речі, які більш великі, я продала, решту поставлю у тітки і переїду з Харкова з великою охотою. Листи поки направляй на адресу тітки. Ми всі здорові. Єдине, – це турботи про тебе і думки, що ти хворий. Ти дивися там на місці, як буде, і може нам справді краще буде переїхати до тебе. Я особисто нічого не маю проти. Буду тільки рада поділити з тобою й цю переміну нашого життя.

Думаю, що довго ти не будеш в тому краю і тебе кудись переведуть ближче, тільки треба про це клопотати самому, а я з свого боку зроблю все, що тільки можна буде. Ти не падай духом і держи хвіст морковкою. Настрій у мене непоганий і я вірю, що Рад[янська] влада наша, коли й покарала, то й милує вона теж. Буду радитися з Вол[одимиром] Петровичем і тоді тобі напишу про все. Буду в Харкові до 2 травня, а там вже мені треба поїхати. Ти ж листи всі направляй до тітки, думаю, що там я їх буду швидше одержувати. Не думай нічого страшного – просто мені і ще багато кому треба поїхати з Харкова на віддалі 50 кіл[ометрів]. Я цьому тільки рада, бо це місто мені осоружне, нічого воно хорошого мені не принесло за цей останній рік, і я його не люблю.

Як ти доїхав до Котласа? Чи дуже змерз, чи хватило тобі їсти? Який там край? Все це мене дуже цікавить; так хотілося б подивитися мені, який то край на півночі і як там живуть люди. Ти мені про все напиши. Може тобі треба теплу одежу, так ти присилай телеграму, і я тобі вишлю, особливо на ноги треба тобі вислати хутряні твої валянки. Я рада, що до тебе добре відносяться й там; думаю, що тобі буде й там непогано. Мені дуже за тобою сумно й так хочеться бути разом з тобою, що ти просто собі й уявити не можеш. Єдине, що мене зараз турбує – це твоє здоровля. Все, що зможу, буду робити, щоб тебе ближче перетягти з півночі, бо для південних людей там, очевидно, важко переносити холод. А може тобі там так сподобається, що ти сам не захочеш їхати кудись і забереш нас до себе?! Я нічого не маю проти оселитися десь в другому куточку нашого Союзу. Пиши мені більше листів, то може з них хоч частина буде доходити до мене. Послала тобі 19.IV «блискавку» чи ти її одержав?

Ми всі нічого собі, живемо потроху і коли б не туга за тобою, то все легко можна пережити, бо людина все переживає і виносить. Ти – саме голівне – не падай духом і май надію, що все пройде і все буде краще, а що ми з тобою будемо знову разом, то я цьому більше як певна. Думаю проїхатися до Москви і подивитися, як, що й до чого. Буду тобі часто писати, щоб ти знав, як ми живемо, що робимо, де ми і як наше здоров’я. А ти не сумуй, все буде добре, от побачиш. Я вірю. Я рада, що ти живий і що я з тобою колись зможу побачитись. А за нас не турбуйся,