Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

,

Луг був розкиданий на схід і захід у цьому напрямку, як волосся лисого чоловіка. Коричневий ґрунт унизу оголював краї скель, і дерева рідко розподілялися в далекому тумані. Долина, здавалося, стала мертвою ще в цьому напрямку.

.

Нарешті ввечері Скарлет не була певна, чи пропустила вона ніч чи більше у своєму виснаженні.

.

Але вона нарешті знайшла те місце, про яке говорив Брендел. Це була приваблива величезна біла скеля посеред темної долини. Скеля, здавалося, переливалася шаром світла, а пустельна долина наповнювалася святою аурою.

Без слів Скарлет зрозуміла, що знайшла потрібне місце.

Дівчина ледь не перекинулася і переповзла, але коли справа дійшла до останнього моменту, напруга, тривога і виснаження остаточно здолали її. Вона спіткнулася об виступаючий камінь і впала на землю.

.

Бренделя, який був позаду нього, теж відкинуло далеко.

Вона ледь не зціпила зуби і підвелася з землі, не звертаючи уваги на колючий біль у долонях і ліктях. Вона квапливо підповзла, щоб допомогти Брандо піднятися. Вона поклала руку на груди Брандо. Рана юнака загноїлася, але вона нічого не могла вдіяти.

,

Дівчина лише відчувала, що серце Брандо все ще ледь чутно б'ється, але воно було таким слабким, що вона ледве відчувала його. Нарешті Скарлет не могла стриматися, щоб не заплакати вголос. Їй було холодно і голодно. Коли вона вийшла з лісу, то начебто повісила рюкзак на гілку дерева. Вона цього не помітила, бо поспішала втекти.

Зрештою, вся їжа та запаси першої необхідності залишилися позаду.

Рудоволоса дівчина деякий час плакала, перш ніж поклала Брандо у величезну щілину під скелею. Вона не наважувалася залишити Брандо одного, тому їй залишалося тільки сидіти поруч з Брандо і сподіватися, що її пан одужає.

.

Але ситуація склалася не так, як вона собі уявляла.

.

Наступного ранку, коли Скарлет прокинулася похмуро, вона виявила, що тіло Брандо змінюється. Одним словом, магія юнака витікала з його тіла. Для могутньої людини, яка увійшла в Золоте царство, такий знак був мало не ознакою смерті.

Хоча Скарлет цього не знала, втрата магії була точно не дуже хорошою річчю. Вона запанікувала, але не могла знайти спосіб це зупинити.

Але саме тоді, коли вона занепокоїлася, раптом пролунав різкий голос.

?

Так?

.

Це був жіночий голос.

— здивувався Скарлет. Вона відразу ж визирнула з Білого Каменя. Єдиною людиною, яка з'явилася в цьому місці в цей час, могла бути тільки Вероніка. Але що її здивувало, так це те, що вона побачила дивну жінку.

А точніше, істота з верхньою частиною тіла жінки і нижньою частиною тіла рослини.

Скарлет не впізнала жінку, але впізнала непритомну дівчину, яка була обвита навколо одного з її щупалець. Це була дочка Круса, Фаена.

.

Скарлет відразу зрозуміла, що ця жінка - вбивця Тії. Вона хотіла витягнути кинджал на талії, але він був порожній.

.

Тоді Скарлет згадала, що вже викинула його.

?

Вона зціпила зуби і пильно подивилася на В'янучу Повелительку Андессу. Вона спитала: Хто ти? Коли вона відкрила рота, то побачила, що її голос став хрипким, а в горлі пересохло до болю.

,

Андеша теж придивлялася до рудоволосої дівчини. Вона, здавалося, зацікавилася і навіть мала посмішку на обличчі. Однак ця небезпечна жінка навіть не подивилася на Брандо. Її погляд був прикутий до Скарлет.

Дівчинко, Андеша говорила трохи емоційним голосом: Здається, я знаю тебе.

.

Я вас не знаю. Скарлет відчувала, що ось-ось впаде, але все одно однією рукою захищала Брандо і зціпила зуби.

Ні-ні, Андеша примружила очі і похитала головою Я маю на увазі, що на твоєму тілі є запах, який мені дуже знайомий.

.

Скарлет нічого не відповіла.

, —

Андеша посміхнулася, я зараз пам'ятаю, цей аромат — це Кров Богів! Її очі загорілися, і вона облизала губи: Чи варто називати тебе Оракулом Блискавки?

Вираз обличчя Скарлет кардинально змінився. Її і без того бліде обличчя стало білим, як аркуш паперу.

,

Біль, принесений їй Божою кров'ю, був ясний, як ніж, що капає кров'ю. Вона все ще пам'ятала ту ніч, коли її вбив Деревний Пастир, а потім воскрес. Після цього її щодня переслідували нічні кошмари. Вона щомиті перебувала на межі краху.

Якби не Андеша, вона вже стала б безглуздим монстром.

.

Так само, як і Оракул Землі, з яким вона зустрічалася раніше.

Вона не могла не витріщатися на Андешу. Вона знала, що ця жінка була в змові з Оракулом Землі.

.

Пастухи дерев.

?

енц? Скарлет ледь не захлинулася, але все одно встигла запитати.

.

Хех, ви насправді впізнаєте нас. Але це не дивно, відповів Андеша Оскільки у вашому тілі є Кров Богів, ви, природно, один з нас.

Вона нахилила голову Але дивно, у вас, здається, є своя воля.

!

Я не Оракул! Скарлет глибоко вдихнула і спростувала: А я не з вас!

.

Ні-ні-ні, Андеша подивилася на Скарлет, її очі сяяли все яскравіше і яскравіше Здається, нагороди цього разу не маленькі. Крім маленької принцеси племені Крус, є несподівана нагорода. Хто дав вам Божу Кров? Ти просто мандрівний Оракул.

.

Скарлет подивилася на неї і нічого не відповіла.

Все гаразд, дізнаюся. Андеша посміхнулася Відтепер, дівчинко, ти моя військова здобич.

!

Червоний тремтів Навіть не думай про це!

Ах? Це не від вас залежить.

Примітка автора На жаль, я виявив, що в копії відсутня частина, тому я вніс деякі зміни, щоб зробити її повною. Зайві слова – це подарунок.

428

Розділ 428

.

Це не від тебе залежить, дівчинко. Не встигла Андеша закінчити свої слова, як з-за її спини, наче блискавка, вилетіла виноградна лоза. Але вона явно недооцінила силу Скарлетт. Незважаючи на те, що вона була втомлена і голодна, вона спритно перевернула своє тіло вбік і приземлилася поруч з Бренделем, ухиляючись від атаки.

Рудоволоса дівчина з хвостиком підняла голову і ненависно глянула на Андешу. Вона зрозуміла, що не зрівняється з Андешею, коли дванадцять Деревних Пастухів зробили свої кроки.

Андеша теж здивувалася. Хіба Посланець Блискавки не є заклинателем? Вона здивовано пробурмотіла сама до себе: Мутований родовід? Хм, яка удача.

.

Але зарозуміла жінка більше не нападала, діставши батіг виноградної лози. Замість цього вона