Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

— Джо перед виходом назовні дав мені одну зі своїх штучок. Вона нічого так б’є струмом. Ми зіткнулися з Äфродітою в димному коридорі. Вона намагалася зупинити мене, але… На мене не подіяли її фокуси. Я відразу почув її нутрощі…

— Нутрощі? — перепитала Джаззі.

— Пульс.

— Ти хочеш сказати…

— У неї є серце. Я чую пульс і буду знати, коли вона почне повертатися до тями. Не хвилюйся, — робогуманоїд з цікавістю розглядав тіло Äфродіти. — І знаєш, судячи зі звуку, — Вінсент знову прислухався, — сердець у неї цілих три.

Вінсент був настільки сконцентрований на Äфродіті, що не помітив, як ззаду з темряви підійшла інша öсобина.

— Über! Так, так, так, хто тут у нас? Über! — почувся чоловічий голос за спиною Джаззі.

Öсобина з усієї сили бацнула співачку üБордом. Літаюча дошка тріснула від удару. Джаззі втратила свідомість. Перед Вінсентом стояв Петро Шляхтер.

— Über! Терористичне лайно, — хлопець плюнув на Джаззі. — Пам’ятаєш мене? — Шляхтер зробив крок до робогуманоїда. — Ти мій! Я повинен був отримати тебе того дня, потворо. Über!

Петро, впевнений у своїй перевазі, спокійно підійшов до Вінсента.

— Über! Знаєш, що я зараз з тобою зроблю? Über! — замахнувся üБордом.

— Я не хочу неприємностей. Немає сенсу в нашому протистоянні. Я не погрожую тобі, — промовив Вінсент.

— Über! «Я не погро-о-ожую тобі», — перекривив Вінсента Шляхтер. — Зате я погрожую тобі! Über!

Петро вдарив робогуманоїда. Вінсент, захищаючись, прикрив голову рукою. Він упав на коліна.

— Петре, я прошу тебе. Іди. Дай нам спокій. Ми не збиралися шкодити тобі, — наполягав Вінсент.

— Über! Заткнись! — закричав хлопець, явно не бажаючи відступати. — Я знищу тебе, гнидо. А наступна робÖсобина у твоєму тілі буде прислужувати мені. Über!

Шляхтер загрозливо навис над робогуманоїдом. Він почав гарчати та видавати звуки, якими зазвичай починав свій виступ на рингу «Слöворіза». Нездійснений чемпіон був переконаний, що вб’є Вінсента за лічені хвилини. Робогуманоїд, глянувши на Джаззі, приречено опустив голову.

— Über! Виродок! Гадина! Консервна банка! — кричав Шляхтер, спостерігаючи за тим, як індикатор пригніченості робÖсобини повзе вгору. — Я тобі покажу, хто над вами, залізяками, господар, — хлопець врізав Вінсенту по черепу, дошка переламалася надвоє. — Лежати, я сказав: лежати, гадино! Über! — кричав він не своїм голосом.

Вінсент підняв погляд на Джаззі. Вона заворушилася.

— Жива, — зрадів робогуманоїд.

Індикатор пригніченості доходив до крайньої яскраво-червоної смужки. Шляхтер, підстрибуючи, вивергав все більше прокльонів, обливав Вінсента брудом. Він перейшов на свої коронні, ритуально-вбивчі звуки й рик. Вінсент ледве стримувався, стоячи на колінах і дивлячись на кросівки парубка.

— Über! Я тобі покажу, хто твій господар, вилупок! Über! — Петро розстебнув ширіньку, збираючись помочитися на робÖсобину.

Остання червона смужка заблимала на лобі Вінсента. Шляхтер зрадів. Йому все-таки випав шанс стати чемпіоном. Хлопець і не підозрював, що сердечники видалили центр накопичення пригніченості, що індикатор Вінсента тепер просто вказує на психологічний стан і не запускає «смертельний» процес. Робогуманоїд підвівся.

— Über! Як ти смієш? — заверещав Петро. — На коліна перед господарем! Я сказав: на коліна! Über!

Піднявши öсобину над собою, Вінсент жбурнув її на сміттєвий контейнер. Удар припав спиною об металевий край. Почувся хрускіт — зламався хребет. З кишені Шляхтера на асфальт випав ґаджет — гра «üПатріот». На тріснутому екрані заблищали спалахи салюту, посипалися зірки. З динаміків радісно пролунало:

— Über! Ти справжній патріот! Цінний син Üмперії! Ти справжній патріот! Цінний син Üмперії! Ти справжній патріот! Цінний син Üмперії! — заїло розбитий ґаджет.

Вінсент підбіг до Джаззі.

— Ти в порядку? — допоміг їй підвестися.

— Думаю, так… — ледве промовила вона.

Вінсент, схопивши Äфродіту, знову перекинув її через плече. Лівою рукою він підтримував Джаззі.

Вдома Давид насамперед, обшукавши житло, знайшов підслуховувальний пристрій, встановлений Ясмін. Тільки розчавивши та змивши жучок в унітаз, Давид заговорив з Дамблдором.

— Хто вижив, кого затримали?.. Я не знаю, що з Максом і що тепер робити. Не знаю, залишатися тут або бігти в сховище. А якщо Ясмін нацькує на мене спецслужби? Ні… більш вірогідно, вона буде і далі стежити за мною. Вона здогадається, що «Цвіркун» — не сховище. Зв’язуватися з будь-ким і тим більше їхати туди зараз не можна, — розмірковував уголос Давид.

— Я буду стежити за територією навколо будинку. Якщо помічу що-небудь підозріле, попереджу тебе, — спробував заспокоїти Давида Дамблдор. — Раджу прийняти душ, поки я замовлю їжу. Тобі треба поїсти й заспокоїтися.

Давид погодився.

Після ночі болісних кошмарів Давид прокинувся втомленим, розбитим. Він раз-по-раз підходив до дверей, прислухався до шумів у під’їзді.

— Давиде, я спостерігаю за територією всього району, — вкотре нагадав йому ШІ.

Давид знесилено впав на ліжко.

— Макс не виходить на зв’язок. Хочу подзвонити йому.

— Я вислав повідомлення, — сказав Дамблдор. — Не варто панікувати. Він відповість, щойно буде можливість.

Давид курив сигарету за сигаретою, не знаходячи собі місця. Він здригнувся, коли крізь тишу прорвався сигнал телефону. На екрані невідомий номер. Давид не відразу зважився відповісти.

— Über! Слухаю. Über!

На тому кінці зазвучав голос Максима:

— Über! Увімкни новини. Über!

Давид нашвидку приліпив на скроні й загримував захисні стікери. Він побіг у ньÜзрум. Екрани ожили. У сфері зарепетував, карбуючи фрази, закадровий голос:

— …зухвалий напад скоєно на бар-ресторан «Цвіркун» — улюблений заклад місцевих жителів і гостей столиці. Ні в чому не винні відвідувачі прийшли відпочити після робочого дня. Öсобини вечеряли й насолоджувалися музикою, коли прогримів потужний вибух. Півтора десятка представників üмперської популяції загинули на місці. — Давид насилу дивився на кадри знищеної вибухом зали, заплющуючи очі при кожному крупному плані: калюжа крові, відірвана рука поруч з уцілілою пляшкою віскі, розбиті окуляри. — Але на цьому Herz-терористи не зупинилися. Увірвавшись до приміщення, вони розстрілювали всіх без розбору. — На üСкріні кадри