Читати книгу - "48 законів влади"

Енергійний і жорстокий де Орко встановив сувору і жорстоку справедливість у Романьї і незабаром звільнив її від усіх порушників закону. Але у своєму завзятті він часом заходив надто далеко, і через кілька років місцеве населення почало боятися й ненавидіти його. У грудні 1502 року Чезаре вдався до рішучих дій. Спочатку поширив чутку, що він не схвалює жорстокість і звірства де Орко, зумовлені вдачею намісника. Потім 22 грудня він ув’язнив де Орко в містечку Чезена, а наступного дня після Різдва містяни прокинулись і побачили на площі дивне видовище: безголовий труп де Орко вбраний у розкішний одяг із пурпуровим каптуром, голова насаджена на піку поруч, закривавлений ніж ката і колода біля голови. Свій коментар Мак’явеллі завершив словами: «Жорстокість цієї сцени приголомшила і задовольнила людей».

Тлумачення

Чезаре Борджіа був справжнім майстром у владних іграх. Він планував на кілька ходів наперед і розставляв на опонентів хитромудрі пастки. За це Мак’явеллі звеличував його у своєму «Державці».

Чезаре дуже чітко передбачив майбутнє Романьї: лише брутальне правосуддя могло повернути лад до провінції. Процес затягнувся б на багато років, і спочатку люди вітатили б його. Але невдовзі в нього з’явилося б багато ворогів, і громадяни почали б боятися накинутого чужинцями безоглядного правосуддя. Самого Чезаре з цим не пов’язували б, але в майбутньому гнів людей міг би накоїти чимало лиха. Тож він і вибрав чоловіка для виконання брудної роботи, знаючи наперед, що, коли завдання буде виконано, голова де Орко опиниться на піці. Цап-відбувайло в цьому випадку готувався від самого початку.

У ситуації з Цао Цао жертовним ягням стала безневинна людина, а в Романьї воно стало наступальною зброєю в арсеналі Чезаре, що дало йому змогу зробити чорну роботу, не закривавивши власні руки. У другому варіанті важливо відокремити себе від хвацького рубаки: або нехай він хитається на вітрі, або навіть, як це зробив Чезаре, його варто самого притягти до суду. Ви не лише не причетні до справи, а й можете навіть здаватися рятівником.

Афінці постійно утримували коштом держави чималу кількість нікчемних і непотрібних істот; а коли місто вражало якесь лихо — чума, посуха чи голод… [цих цапів-відбувайлів] скрізь водили… й потім офірували, побиваючи камінням поза містом.

Сер Джеймс Джордж Фрейзер (1854—1941 рр.), «Золота гілка»

Ключі до влади

Використання цапів-відбувайлів такий же давній звичай, як і сама цивілізація, і приклади можна знайти в культурах різних народів світу. Основна ідея офірування — перевести власну провину або гріх на зовнішній предмет, тварину або людину, що їх потім виганяють або знищують. Євреї використовували для цього живого козла, на його голову священик покладав обидві руки, визнаючи гріхи дітей Ізраїлю. Перенісши таким чином гріхи, тварину забирали й вели на відлюддя.

В афінців і ацтеків цапом-відбувайлом була людина, яку для цього ритуалу вигодовували й виховували. Вважалося, що боги насилають голод і чуму на смертних як покару за їхні переступи, і люди потерпали не стільки від голоду й чуми, скільки від почуття провини і відповідальності. Вони звільнялися від провини, переносячи її на невинного, чия смерть мала задовольнити божественні сили і вигнати зло з їхнього середовища.

Це дуже по-людському — не зазирати вглиб себе, припустившись помилки або скоївши злочин, а дивитися назовні, аби перекласти провину і відповідальність на зручний об’єкт. Коли у Фебах лютувала чума, Едіп скрізь шукав її причину, але не в собі і не у власному гріхові інцесту, яким розгнівав богів, викликавши чуму. Це дуже сильна потреба екстерналізувати свою провину, проектуючи її на іншу особу або об’єкт, а приборкати її можуть лише розумні люди. Офірування — один із найдавніших ритуалів, а ритуал — теж джерело сили. Згадайте, як Чезаре, вбивши де Орко, символічно і з дотриманням ритуалів показував його тіло. Таким чином він спроектував провину назовні. Громадяни Романьї відреагували миттєво. Оскільки для нас природніше дивитися не всередину, а назовні, ми з готовністю приймаємо провину цапа-відбувайла.

Кривава офіра жертовного ягняти схожа на варварський атавізм, але це практикують і досі, хоча б непрямо або символічно, бо влада спирається на зовнішній вигляд, і ті, хто при владі, мають здаватися непомильними, і тому й сьогодні цапи-відбувайли популярні. Який сучасний лідер визнає провину за власні поважні помилки? Він шукає, кого б обтяжити відповідальністю, зробити жертовним ягням для офірування. Коли «культурна революція» Мао Цзедуна ганебно провалилася, він не боронився й не вибачався перед китайцями. Натомість, як до нього Цао Цао, він запропонував цапів-відбувайлів, зокрема свого особистого секретаря і високопосадового члена партії Чен Пота.

Франклін Делано Рузвельт мав репутацію чесної та незаплямованої людини. Однак протягом кар’єри траплялися ситуації, у яких позиція милого парубка могла б призвести до політичної катастрофи, але вдаватися до брудної гри йому не випадало. Тому впродовж 20 років його секретар Луїс Гоув грав при ньому роль де Орко. Він прокручував позалаштункові махінації, маніпулював пресою, здійснював таємні маневри під час виборчої кампанії. І щойно помилка або брудний трюк, що суперечили ретельно створеному іміджу Рузвельта, ставали надбанням громадськості, Гоув опинявся в ролі жертовного ягняти й ніколи не скаржився.

Зручно не лише те, що цап-відбувайло перебирає на себе відповідальність, а й те, що він може стати попередженням для інших. У 1631 році було вчинено змову, аби усунути від влади французького кардинала Рішельє. Вона тепер відома як «День обдурених». Усе майже вдалося, бо участь узяли в ній найсановитіші представники уряду, зокрема й королева-мати. Але завдяки талану Рішельє встояв.

Одним із основних змовників був Маріллак, хранитель печатки. Рішельє не міг ув’язнити його, не притягуючи до відповідальності королеву-матір, що було дуже небезпечно, і тому він зосередився на братові Маріллака, маршалові армії. Той не брав участі в змові. Однак Рішельє, боячись, що можуть постати й інші змови, особливо в армії, вирішив провчити Маріллаків. Він судив брата за сфабрикованими звинуваченнями і стратив його. Таким чином Рішельє побічно покарав справжнього винуватця, який уважався захищеним, і попередив усіх потенційних змовників, що його заради збереження влади не зупинить навіть офірування невинного.

Найрозумніше на роль жертовного ягняти обрати найневиннішу жертву. Ці люди недостатньо впливові, аби змагатися з вами, а їхні наївні протести можна трактувати як надмірні протести, тобто як доказ їхньої провини. Але ж не створюйте при цьому мученика. Важливо, щоб ви залишалися жертвою, нещасним привідцем, якого зрадили через некомпетентність оточення. Якщо цап-відбувайло здаєтсья заслабким, а покарання надто жорстоким, ви можете стати жертвою власного прийому. Іноді слід підшукати впливовіше жертовне ягня, яке з часом викликатиме менше симпатій.

Історія раз у раз демонструвала, наскільки виграшно на роль цапа-відбувайла брати побратима. Це називають «падінням фаворита». Більшість королів має при дворі фаворита, якого ви, іноді безпідставно, виокремили й обсипали щедрістю та оточили увагою.