Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Йдучи далі, він не мав навіть стійкого фундаменту, не кажучи вже про вплив на світову структуру Вонде. Таким чином, це може означати лише одне

Світ перед ним був не таким, як світ Бурштинового меча. В історії у Її Величності Імператриці такого плану не було. Історія і майбутнє двох світів спочатку йшли двома паралельними шляхами, які були схожі, але не перепліталися один з одним.

.

Те, що сказала старша сестра, може бути правдою.

,

Брандо не міг стриматися, щоб не зробити легкий вдих. Цей факт йому було трохи важко прийняти. Адже він покладався на своє передбачення майбутнього, щоб дійти до цього моменту. Він підвів голову і подивився на рівнини. Його світло-карі очі дивилися повз намети печерних людей, мігруючих в'ючних тварин і прапор хребта Йоргенді, який майорів на вітрі, як шматки тканини. Його очі наповнилися невимовним кольором. Він ніби бачив плин часу, потік історії, що котиться вперед, руйнуючи все, що він знав. Він навіть вирвався з кайданів космосу і побачив, як звивиста і складна річка долі звивається над горами і рівнинами. Шар туманного туману огорнув весь Еруїн і навіть весь Вонде.

.

Це було роздроблене передбачення і майбутнє.

Але, м'яко похитавши головою, Брандо не міг не здивуватися, виявивши, що він, схоже, не надто боїться такого результату. Здавалося, що, пройшовши через численні випробування і загартування, слабка і ілюзорна залежність від майбутнього в його серці, яка в будь-який момент може перетворитися на бульбашки, була по-справжньому знищена, а серце стало твердішим. Невимовна впевненість, здавалося, перетворилася на блискучий меч у його руці. Поки він міцно тримав його, він відчував справжній і холодний дотик меча. Ті, хто стояв за ним і покладався на нього, були як джерело його сили.

.

Брандо навіть відчував у своєму серці, що з такою силою, якщо він обережно махав мечем, туман перед ним, здавалося, зникав природним шляхом. За туманом була Сіель ока дорога.

Такою була доля Еруана, а також його доля.

Історія, можливо, змінилася, але у нього з'явилося відчуття, що він контролює власну долю і пульс. Це дивне почуття було прекрасним і живучим, вкоріненим у глибині його серця.

!

Лисемека, природно, не знала, що її просте вступне слово викличе стільки почуттів у серці молодого феодала. Вона побачила мовчання Брандо, а потім подивилася на вираз обличчя інших. Присутні вельможі були приголомшені. Очевидно, вони не розуміли, що означає це так зване велике переселення народів. Лисемека, здавалося, була дуже задоволена ефектом своїх слів і не продовжувала говорити. Вона була жінкою, яка дуже добре володіла мистецтвом мови. Природно, вона розуміла, що в цей час найкраще дозволити цим людям вести розмову, щоб її наступний опис міг глибше вкоренитися в серцях людей.

, -

Звичайно, як вона й очікувала, за мить добре одягнений вельможа запитав: Ця прекрасна пані, я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі під міграцією. Його слова, очевидно, відображали думки більшості присутніх. Після того, як він заговорив, погляди майже всіх були зосереджені на світлому обличчі Лисемеки.

Леді Медуза злегка посміхнулася, Як бачите, так звана міграція - це всього лише колонізація.

Колонізації? Вельможі були трохи спантеличені. Адже, згідно зі здоровим глуздом, поверхневий світ не був придатний для виживання печерних людей. Більше того, хребет Йоргенді був величезним і безмежним. Здавалося, що популяція цих підземних мешканців не вибухнула настільки, щоб їм потрібно було окупувати поверхневий світ.

Щось сталося в підземному світі? — спитав хтось.

,

Лисемека з якоюсь вдячністю подивилася в той бік і відповіла: Ви правильно здогадалися. Причина в демонах.

?

Демонів?

— ?

Серед вельмож пролунав вибух вигуку. У будь-якій легенді демони були найекстремальнішими і злими істотами під випаленим пеклом. Їх існування було табу для поверхневого світу. За останні десять століть Святилище жорстоко розправлялося з будь-якими культами та особами, пов'язаними з демонами, але таємні збори та об'єднання ніколи не були припинені. Криваві жертвоприношення, живі жертвоприношення, жорстокі і криваві ритуали. Однак більшість присутніх були обізнаними. Вони не були б схожі на нерозумних людей, які, почувши одне-два слова, будуть панікувати цілий день. Але питання полягало в тому, що з тих пір, як Лицар Лазурового Моря переміг Сутінкового Дракона, демони, здавалося, мовчали незліченну кількість років. Як вони могли мати якесь відношення до потрясінь у підземному світі?

.

Демони вторглися в хребет Джордженді. Ті існування з-під Сірчаної річки, які уособлюють хаос і руйнування, зруйнували багато підземних міст на Випалених рівнинах і Попелястому краї. Після палаючих слідів залишилися тільки кров і вогонь. Мешканці, що жили тут, природно, не обійшли стороною, в тому числі і мене і моїх людей, Лисемека начебто щось згадала, і на її обличчі промайнув вираз жаху.

?

Що ти сказав?

Марто, невже ці випалені пекельні монстри готові знову зробити крок?

,

Цього разу, очевидно, це був не просто крик здивування. Слова Лисемеки викликали неабиякий переполох у натовпі, і серед вельмож раптом зчинився галас і здивування. Здавалося, що всі перетравлюють цю інформацію, і у всіх були різні вирази обличчя. Особливо в цю пору року люди неминуче пов'язували ненормальну поведінку демонів з рідкісними магічними припливами. Це, очевидно, не було чудовим об'єднанням.

.

Обличчя більшості людей були трохи блідими. Деякі люди не могли не згадати битву при Ампер-Сіле півроку тому. Боротьба за владу між Еруїном і Святим Вогняним Собором розбавила тінь демонів, що стояли за війною. Але тепер про це знову згадали.

!?

Чи може бути, що пророцтва тих клятих віруючих кінця світу правдиві? Рідкісні магічні припливи змінюють майбутнє, а епоха смертних добігає кінця!?

Чи справді Сутінковий Дракон воскресне з хаосу, а демони випаленого пекла є лише його авангардом?

—

У натовпі лунав шепіт, і ті, хто був трохи боязкий, не могли не здригнутися. Зрештою, якщо це було так, то це була остання глава Темного пророцтва — провісник кінця світу, Сутінкової битви.

. . .

Дискусія вельмож нарешті повернула Брандо від роздумів. Він злегка насупився, коли почув слово демон. Що стосується віруючих кінця світу, про яких згадували вельможі, то це були хлопці, які блукали вулицями і провулками, ховаючи голову і хвости. У зв'язку із забороною та обшуком у Святому Соборі ці люди не наважувалися проповідувати публічно, а лише наважувалися передавати так звані вчення в приватному порядку. Значна частина