Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

. -

Ширсказав це Ютті, що стояла поруч з ним. Його не хвилювали потворні вирази обличчя місцевих чиновників Круза. Навпроти горизонтальної доріжки мерехтливий повітряний простір між двома протилежними вежами утворював це особливе спальне місце. Аеропорт Лоен був побудований лише десять років тому. Серед таких будівель він вважався новеньким, але вже був заплямований шрамами війни. Напад орди драконів залишив тут яскраві шрами, і майже третина причалів була повністю зруйнована. Він був майже впевнений, що до атаки аеропорт зовсім не готовий.

.

Тому, якби флот на той момент ще був тут, він, швидше за все, перетворився б на феєрверк у повітрі.

Ютта злегка кивнула. Хоча битва між ордою драконів і плавучими лінкорами вже давно вийшла за межі уяви командира-найманця, вона змогла побачити деякі підказки зі звичок місцевих чиновників Імперії. З одного боку, очі цих хлопців були схожі на гачки, що виросли з їхніх тіл, а з іншого боку, вони зневажливо ставилися до її особистості. Вона бачила в Еруані надто багато таких місцевих вельмож і добре знала, що це за люди.

.

Однак вона була не в настрої погоджуватися з саркастичними зауваженнями чарівника. Її більше турбувала місія, яку дав їй Брандо. В її очах учні в мантіях були зайняті на мосту, але вона не знала, що вони роблять, не кажучи вже про те, наскільки вони просуваються. Адже часу у них залишалося не так вже й багато. Вона не могла не стривожено дивитися на байдужого юного чарівника. Через поведінку останньої їй було важко заспокоїтися.

Містер Сіель , лорд

.

Нарешті Ютта не втрималася, щоб не запитати. Але не встигла вона закінчити речення, як побачила, як Сіель повернув голову і помахав їй вказівним пальцем.

.

Той підвів голову і втупився в мерехтливий повітряний простір між вежами. Його очі світилися, наче він знайшов щось цікаве. Тсс, пані Ютта. Є рух.

З порожнього простору наче брижі виривалася брижі, наче камінь, кинутий у спокійну воду.

Я зв'язався, Сіель ! — вигукнув учень, його голос переривався на вітрі.

Дуже добре, відразу закидайте опорну точку!

969

Розділ 969

?

Чи не здається вам, що я став сильнішим?

. - ! ó.

Вальгалла вже не була такою, як раніше. Це схоже на нефрит місто дерев росло день за днем під дбайливим доглядом Світлого Духа. Його гілки пишно росли, а силует цього гігантського дерева можна було побачити в багатьох місцях Менти, Абіса і навіть усього східного регіону Тонігель. Однак в очах місцевих жителів різниця була порівняно з тим, що було чотири місяці тому. З тих пір, як таємничі чарівники згори увійшли в місто, зміни на гігантському дереві ставали все більш і більш інтенсивними.

,

Під сумнівними і навіть переляканими поглядами народу з нефритової крони гігантського дерева виростали горизонтальні гілки. Ці гілки закручувалися вниз і утворювали форму дверей. Потім чарівники в срібних шатах покривали гілки щільними рунами. Вночі барвисте світло цих магічних рун можна було побачити з десятка миль.

Не встигли люди зрозуміти, що відбувається, як на цю землю обрушилася ще більш жахлива сцена.

.

Кораблі.

!

Справжні кораблі, що Сіель яли в повітрі, були плавучими кораблями, про які місцеві жителі чули лише в легендах. Вони були наповнені людьми і ресурсами, і прийшли вони з півночі. Спочатку їх було всього одиниці, а потім з'явився щільний флот. Деякі з цих космічних кораблів приходили і відходили, а інші причалювали біля гігантського дерева. Всього за півмісяця у Вальгалли з'явився космодром. Тільки тепер всі зрозуміли, чим займаються таємничі чарівники.

, 11 12 13.

Міст космодрому, утворений стовбурами Вальгалли, мав природну перевагу в порівнянні з вежами космодрому, побудованими людьми на землі. Це було більше схоже на причал, побудований бугами на вершині плавучого міста. Тому чарівники з Інституту срібла були більш досвідчені в проектуванні такого космодрому. Будівництво космодрому, яке було частиною угоди між двома сторонами, просувалося дуже швидко. Манаде, чарівник у срібній мантії, стояв на мосту і дивився на завершений Пірс 11 і зародковий Пірс 12 і 13. Однак його погляд не був спрямований на те, щоб захоплюватися колегами, які працюють на космодромі. Замість цього він дивився на брижі простору, які брижіли між закрученими дверима дерев.

! , -

Координати опорної точки знаходяться на південь від Піднесеного моря Андреа! Ще перебуваючи в заціпенінні, адепт у срібній мантії вже точно повідомив низку даних. Манаде раптом прокинувся від заціпеніння. Його срібні очі злегка блиснули, і він одразу ж обернувся і наказав піти й запросити міс Амандіну до себе.

.

Якусь мить він вагався.

.

І сенатор Таня.

!

Негайно!

Потім він додав ще одне речення.

.

Порив холодного вітру дув над міською стіною з моря, приносячи з собою запах дощу. Після середини літа у Піднесеного моря ще був сезон дощів, і такий морський бриз зазвичай сповіщав про прихід шторму. Маленький принц чхнув на холодному вітрі, і Брандо поплескав його по плечу. Він знав, що мало хто цього очікував. Він підвів голову і подивився на присутніх вельмож Круза. Хоча попередня тема відродження Сутінкового Дракона звучала страшно, для смертних вона все одно була занадто далекою. Після короткого періоду паніки і здивування вельможі Круса швидко заспокоїлися.

.

Адже навіть якщо Сутінкова битва дійсно наближалася, марно було перебувати в стані паніки цілий день. Крім того, порівняно з долею Вонде в майбутньому, нинішнє скрутне становище було важливішим. Жити в п'яному ступорі і своєчасно радіти життю було патентом дворян.

? -

Брандо навіть бачив, як деякі вельможі намагалися зробити комплімент Лисемеці, мені прикро чути про ваш нещасний досвід, прекрасна е-е, пані, але ж ви нарешті втекли і вийшли на поверхневий світ, хіба це не те, за що варто бути вдячним? Той, хто говорив, був елегантним дворянином середніх років. Він робив компліменти прекрасній дамі. Неважливо, чи була у дами зміїне волосся або вертикальні призматичні зіниці, це не було ганебною річчю в будь-якому знатному колі на континенті Ваунте. Навпаки, це відображало їхню джентльменську поведінку.

Брандо м'яко похитав головою, але Медуза, здавалося, насолоджувалася такими компліментами. Вона злегка посміхнулася. Це правда, але що трохи правильно, так