Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Брандо негайно жестом звернувся до Мефістофеля, щоб той відтягнув панночку назад. При цьому він обережно повернув Вероніку і Скарлет. Він жестом звернувся до інших

.

Нам належить пройти уздовж скелі і подивитися, чи зможемо ми знайти стежку.

.

Вероніка і Скарлет кивнули.

Але ніхто не очікував, що коли Мефістофель допоміг Фаені піднятися, вона, здавалося, втратила рівновагу і послизнулася вниз.

Обережні! Вираз обличчя Брандо змінився, коли він закричав.

Мефістофель швидко зреагував і схопив Фаену за щиколотку, повісивши її вниз головою в повітрі. Незважаючи на те, що сила трансвестита була така велика, що сльози ледь не покотилися з очей вельможної дами, принаймні він встиг зловити її, перш ніж вона зісковзнула вниз.

.

Вагіна сильно закусила губи, щоб не закричати. Вона подивилася вгору з блідим обличчям і побачила, що камінчик котиться в той бік, видаючи гуркіт.

.

Нечисленні з них завмерли на скелі.

.

Брандо подивився в бік Андеші з похмурим виразом обличчя. Але, на щастя, вітер у прірві був сильний, і Андеша, схоже, не помітила метушні.

Збережи Врятуй мене

.

Фаена явно злякалася. Її ногу Мефістофель підняв догори ногами, і все тіло погойдувалося на скелі туди-сюди. Навіть чоловік не зміг би витримати таку ситуацію, не кажучи вже про Фаену, яка ніколи раніше не переживала подібної ситуації.

.

Вона виглядала так, ніби ось-ось заплаче будь-якої миті.

.

Брандо не міг не глянути на неї. Він не міг зрозуміти, чому богиня війни, яка була відома своїм спокоєм і далекоглядністю, взяла з собою непотрібного вельможу.

.

Це був досить евфемістичний спосіб висловитися. Насправді вплив Фаени на Вероніку було негативним, як би він на це не дивився.

.

Вероніка зітхнула.

Що вона могла сказати? Це не було її ідеєю, і саме Елман прийняв рішення. Більш того, Ельман і Фаена були нащадками багатодітних сімей, а не її прямими підлеглими, тому вона не могла нічого сказати.

.

З її виразу обличчя Брандо зрозумів, що Імперія вже не така єдина, як раніше. Інакше вони б не послали групу людей займатися такою важливою справою.

Але це все одно вважалося хорошим, принаймні в порівнянні з Ауїном.

.

Він кивнув на Мефістофеля і жестом попросив їх підтягнути Фаену. Хоча він хотів скинути її додолу, він боявся, що Вероніка тут же витягне на нього свій меч.

.

Мефістофель послухався і повільно підтягнув Фаену. Але в цей момент, перш ніж люди на скелі встигли зітхнути з полегшенням, щось сталося.

.

Брандо був приголомшений, спостерігаючи, як кинджал на талії Фаєни вислизає з піхов.

.

Кинджал повільно впав.

У той момент час ніби розтягнувся.

.

Всі бачили, як меч повільно падав, потім вдарявся об виступаючу скелю, відскакував убік і продовжував падати, після чого по ньому вдарили багато разів.

Нарешті з дна скелі було чути серію чітких металевих клацань.

.

На скелі було так тихо, що було чути, як падає шпилька.

.

Андеша зупинилася.

.

Потім вона раптом підняла голову. Хоча вона не бачила людей на скелі, її фіолетові брови сіпалися. Вона, здавалося, визначила напрямок групи Брандо.

Незліченні ліани вискочили зі спини Андеші і повели її вперед. Потім вона перетворилася на темно-зеленого дракона і кинулася в напрямку скелі.

Скеляста місцевість не була перешкодою для Андеші. Вона йшла по скелі, наче по рівній землі, і в одну мить скоротила відстань між ними.

!

Бігти! Першим відреагував Брандо. Він знав, що Андеша вже відкрила їх. Якщо вона навіть не змогла вловити цей рух, то не була гідна бути одним з дванадцяти Патріархів Пастухів Дерев.

.

Брандо.

Не кажи, перебив він її: Дотримуйся початкового плану і біжи на південь!

.

Брандо на мить зупинився: Допоможи мені подбати про Скарлетт.

Вероніка насупилася і подивилася на нього. Вона раптом зрозуміла, що цей молодий чоловік може бути розлучений з ними. Власне, саме про це думав Брандо. Якщо Андеша наздожене їх, йому доведеться придумати, як її переманити.

.

Гніздо лернійської гідри має знаходитися поблизу. За таких обставин приводити інших, особливо непотрібну панночку, було б лише тягарем.

Він миттю зважився, але Вероніка вже почала відтягувати Скарлетт. Мефістофель також підтягнув Фаену. Він не став чекати, поки вона відновить рівновагу, і потягнув її за руку.

,

Рука Фаєни так боліла, що вона розплакалася, але знала, що потрапила в біду. Вона зціпила зуби і не наважилася видати ні звуку, похитуючись позаду.

Брандо пішов останнім. Він подивився на Андешу здалеку і побачив, що вона рухається з дивовижною швидкістю.

Нечисленні з них бігли вздовж скелі на південь. З одного боку була бездонна прірва, а з іншого — Повелитель в'янучих бур'янів. Відстань між ними ставала все ближчою і ближчою.

Якби не сильні вітри над каньйоном, Андеша без вагань погналася б за ними.

,

Але різниця в швидкості була занадто велика, і Брандо знав, що нічим хорошим це не закінчиться, якщо він продовжить переслідувати її. Він розвернувся і випустив Вічну Сферу і Павуків-Духів Вітру, щоб утворити стіну між ними і Андешею.

.

Павуки-духи вітру вишикувалися в повітрі і утворили стіну, яка сяяла зеленим сяйвом.

!

Геть з моєї дороги!

.

Андеша подивилася на зелену стіну. Вона побачила, що це звичайні павуки-духи вітру, але, як Матріарх Пастухів Дерев і Повелитель В'янучих Бур'янів у Бурштиновому Мечі, вона, природно, впізнала цих маленьких створінь.

,

Вона подумала, що Брандо намагається затягнути час, і заревіла і безтурботно махнула рукою. Незліченні виноградні лози кидалися до стіни Павуків-Духів Вітру, наче сталеві списи.

Андеша не використовувала всі свої сили, але ця помилка призвела до того, що вона зазнала великої втрати.

,

Наступної миті зелене сяйво на стіні раптом змінилося і замінилося золотим. Стіна Павуків-Духів Вітру немов була пофарбована сліпучо-золотистим світлом.

Потім блиснув золотий вогник.

, -

Незліченні стовпи світла виривалися зі стіни і пробивалися крізь виноградні лози Андеші, миттєво вдаряючись об її тіло. Матріарх Пастухів Дерев закричав від болю. Незважаючи на те, що нападу срібного рангу було недостатньо, щоб поранити її, цього було достатньо, щоб змусити її здригнутися і побитися.

.

Брандо в одну мить витратив весь свій на Землі і наказав Мистецтву Священного Меча атакувати, не стримуючись. Безперервний шквал світлових стовпів розлютив Андешу, але шкода, що їй було нелегко повернути собі ініціативу в розпал шквалу атак.

Коли Андеші нарешті вдалося вирватися зі стовпів світла, вона була розлючена, виявивши,