Читати книгу - "Том 11"

Я вже писала мамі в Колодяжне, що хутко їду в Ким-полунг і там буде мій адрес: Oesterreich, Bukowina, Kim-polung, bei Frau Johanna Niesner l. Я там, може, тиж-день-півтора пробуду сама, а то п. Ольга буде зо мною,— вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час, а поки що листами замовила мені квартиру і пр., щоб мені вже приїхати на готове. Сама вона одвезе мене туди, вернеться додому, а потім знов приїде. Се справді дуже важно, що мені не треба буде шукати квартири і т. і., бо се могло б, замість відпочинку, завдати такий клопіт, що вся моя поправка пропала б.

З Чернівець вибираюсь через те, що літом все-таки краще бути на зовсім вільному повітрі, і через те, що, відколи настав май, то в Чернівцях якось багато шумніше стало, більше торгу і більше війська, і в нас раз у раз під

1 Австрія, Буковина, Кимполуиг, у пані Йогаини Нізнер ( нім.).— Ред.

вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси, труби і барабани,— так що вже занадто весело! Але у всьому іншому то мені тут однаково добре, як і раніше. Додому думаю вернути в кіпці іюпя. Вертаючи, буду в Києві на скілька дпів, а там подамся в Гадяч. Точно строку повороту ще не знаю, а якби мала що в своєму плані змінити, то ще маю час написати.

Пиши мепі, любий папочка, як матимеш час, частіше. Коли я тобі звичайно рідко пишу, то се зовсім «не пред-намеренно» і не від злої волі,— я всім рідко пишу,— а часом я сама не знаю від чого, просто від інертності.

Жаль мені вас трьох, що мусите гнітитись в Києві, там, певне, гаряче і неприємно тепер!

Ну, ти в принципі проти довгих листів — правда ж? То я вже скінчу. Цілую міцно тебе і Оксаночку з Дроз-диком. П[анна] Ольга тобі і їм кланяється.

Твоя Леся

133. ДО О. 10. КОБИЛЯНСЬКОЇ в червня 1901 р. Кимполупг Д- jgoi

V І

Нехай хтось буде добрий і вибачить, що лист не на картці писаний, а таки так, «як бог приказав» бути листам. Надворі страшна хляпавка, а хтось не має картки і не важиться витикатись на вулицю, бо буде «міау». Відколи хтось виїхав звідси, то з погодою нема ладу, як не зрання, то по обіді (am Vorabend170) а все мусить хляпати! Міа-а-а-ау! А тут ще нема з ким в позу втомлених коней стати, то вже й зовсім біда...

Однак хтось ловить кожду суху хвилину, аби побігти в гори. Вчора від рання до полудня дощ дав спокій, отже, хтось бродив по Магурі цілих три години і було йому дуже добре, а сьогодні нема чистої години від самої ночі (вночі теж хляпало розпачливо!), Рунг зовсім сховався, Магура в жалобі, гори проти мого вікна не всі видко і —

з нашої проектованої екскурсії до Vale Saca 171 нічого не буде! Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, и. М[аковею]) і не хоче навіть до роботи братись, а вла-

стйвё «Ѵреба, і_ пошдеі саме літературі сприяє. Оце чийсь лист розбудив трохи чиюсь сердито-заспану енергію, то, може, ВОНО ЯКОСЬ піде З роботою. '

Тут прийшла картка комусь від «вуйка Міроші», але хтось її собі присвоїв і, як схоче, то172 покаже комусь аж в Чернівцях, а тепер посилати не хоче, бо він взагалі лихий і надутий і до гречності не розположений.

Хтось із кимсь мусить конечне бути ще раз вч Ревній, ganz bestiinmtl.

Тут когось дуже часто згадують, встаючи й лягаючи, на самоті і вдвох, і втрьох. Нехай хтось частенько пише картки, то буде чіча-ляля.

Як татарчатко не напише комусь, то хтось його з’їсть, не соливши, як приїде.

Хтось посилає свій привіт всій милій родині Кобилян-ських і дякує за пам’ять та уважність, а комусь робить гіпнотизуючі паси в найбільш несподіваний спосіб. Па!

Хтось

134. ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ

7 червня 1901 р. Кимполупг Kimpolung (bei Fr. Niesner),

7.VI 1901

0 carissima сага! 173 Вже два листочки ти мені написала, а я тобі тільки самі «кореспондентки» посилаю.

Ти vois que je пе manque a suivre les bons ехеш-ples! 174 А тепер я вже навіть не знаю, де мій Рарік пробу-ває, куди і як йому писати... І ще не знаю, чи напишу що путнього, бо якась мене nolle 175 нападає, сама не знаю, від чого,— певне, просто розлінувалась, а може, дощ наводить такий настрій. Се робиться смішно, що я вже в третьому, а може, і четвертому листі сшшинаю про дощ, але ж недаром кажуть triste comme une journee de pluie dans les montagnes 176, а подумай же, що я оце маю четвертий такий день зряду... горе, горе, que misere...177

Се мене може навіть посварити з Буковиною, а ми ж були з нею в такій приязні: вона мене приймала сонцем і погодою, мамалигою і бриндзею, прекрасними пейзажами і добрими людьми, а тепер заманила мене в гори, що так страшно називаються — Рунг, Магура, Рарев -- і самі страшні, як насупляться хмари — та й поливає дощем... Ні, я не хочу про се говорити, зміняю тему!

Щанна] Ольга вже три дні як поїхала від мене додому

і навряд чи знов приїде, поки я тут, бо я не думаю дуже довго бути. Я по ній дуже скучаю, та, певне, й вона по мені, бо ми дуже звикли одна до одної і так нам добре було разом. Тільки ж я не могла далі в Чернівцях зоставатися, бо там почало робитися дуже гаряче, і курно, і душно.

Der Barometr steigt178,— сказала мені сьогодні рано Frl. Niesner, моя господиня, однак дощ уже йде і Рунг стоїть у смушевій шапці. Speriamo bene...179 Ми власне сьогодні мали проект великої променади — найліпший спосіб