Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

Алекс відчувала, що хлопці тупцяють у неї за спиною.

— Де твій телефон? — запитала вона.

— Ти хто, в біса, така? — поцікавився Блейк, відхиливши голову назад і кинувши на неї короткий нахабний погляд.

На мить Алекс запанікувала. Невже Майків чарівний порошок так швидко втратив силу? А може, Блейк чомусь несприйнятливий до нього? Дівчина пригадала, як від порошку пекло в горлі. Вона висмикнула шнур з розетки, і гра змовкла.

— Що за...

— Мені та-а-а-а-к шкода, — сказала Алекс.

Блейк кліпнув, а тоді розплився в ледачій безтурботній усмішці.

«Від цієї усмішки дівчата вистрибують з трусів», — подумала Стерн і замислилась, чи не вибити йому зуби.

— Не переживай, — сказав хлопець. — Я Блейк.

— Я знаю.

Його вишкір розтягнувся до вух.

— А ми знайомі? Минулої ночі я був просто в гівно, але...

Алекс зачинила двері, і хлопцеві очі розширилися. Вигляд у нього був мало не схвильований, але страшенно задоволений. Як у дитини на Різдво. У багатенької дитини.

— Можна подивитися твій телефон?

Кілі підвівся й простягнув телефон, пропонуючи їй своє місце на матраці.

— Хочеш сісти?

— Ні, я хочу, щоб ти стояв там з мудацьким виглядом.

Він мав би відреагувати, але натомість закляк, слухняно всміхаючись.

— У тебе природний талант. — Дівчина помахала телефоном. — Розблокуй його.

Блейк послухався, і вона зайшла до галереї й натиснула на перше відео. З’явилося обличчя Мерсі зі хтивою усмішкою. Кілі торкнувся її щоки вологою голівкою, і дівчина засміялася. Він повернув камеру до себе і знову розплився в дурнуватій сраній усмішці, киваючи, наче передавав привіт глядачам.

Алекс підняла телефон угору.

— Кому ти надіслав це відео?

— Лише кільком браттям. Джейсону й Родріґезу.

— Тягни їх сюди й накажи принести свої телефони.

— Я тут! — крикнув велетень за дверима. Алекс розчахнула їх. — Я Джейсон!

Він аж руку підвів.

Поки Блейк рвонув на пошуки Родріґеза, а Велетень Джейсон терпеливо чекав, Алекс перевірила надіслані повідомлення, видалила їх, а потім про всяк випадок видалила всі повідомлення. Блейк люб’язно назвав один з фотоальбомів «Сховище кицьок». Там було повно відео з різними дівчатами. У декого з них світилися очі й були пурпурові язики, інші мали просто одурманений вигляд, п’яні дівчата зі скляними поглядами, голі до пояса або в задертому одязі. Одна дівчина була така непритомна, що виднілися лише білки її очей, які з’являлися та зникали, наче сріблясті півмісяці, коли Блейк дрючив її; в іншої у волоссі було блювотиння, і вона лежала обличчям у калюжі, поки Блейк брав її ззаду. Він завжди повертав камеру на себе, наче не міг стриматися й не продемонструвати свою зоряну усмішку.

Алекс видалила всі фото й відео, хоча не могла бути певна, що в нього немає десь бекапа. Наступним у черзі був телефон Джейсона. У цього або була дрібка совісті, або він занадто страждав від похмілля, щоб переслати відео ще комусь.

Алекс почула, як хтось у коридорі захекано дихає, і побачила Блейка: він тягнув брудним килимом Родріґеза.

— Що ти робиш?

— Ти сказала притягнути його, — нагадав Блейк.

— Просто дай мені його телефон.

Ще одна швидка перевірка. Родріґез надіслав відео двом друзям, і вона ніяк не могла дізнатися, кому його переслали вони. Хай йому чорт. Тепер Алекс могла лише сподіватися, що Майкові вдасться зібрати достатньо членів «Рукопису» і що зворотний обряд повної чаші допоможе.

— Вони знали? — запитала вона в Блейка. — Вони знали про Достойницю? Про те, що Мерсі підсипали її?

— Ні, — озвався той, досі всміхаючись. — Вони знають тільки, що в мене немає проблем з перепихонами.

— Де ти взяв Достойницю?

— Мені дав чувак зі Школи лісового господарства.

Школа лісового господарства? У ній були теплиці з регульованою температурою й контролем вологості, збудовані для відтворення довкілля із цілого світу — можливо, навіть гірського клімату Великого Хінгану. Що там казав Тріпп? «Ленс і Тара... продавали... найсоковитішу, найзеленішу травичку, яку тобі доводилося бачити...»

— А як щодо Ленса й Тари Гатчинс? — поцікавилася вона.

— Ага! Це вони. Ти знаєш Ленса?

— Це ти напав на Тару? Ти вбив Тару Гатчинс?

На Блейковому обличчі відбилося збентеження.

— Ні! Я б ніколи нічого такого не скоїв.

Алекс насправді цікавило, де ж, на його думку, пролягала межа. У правій скроні запульсував біль. Це мало означати, що Зоресила незабаром виснажиться. Їй хотілося лише вшитися звідти. Від цього будинку в неї свербіла шкіра, наче він усотав усе сумне й огидне, що відбувалося в його стінах.

Дівчина подивилася на телефон у руці, подумала про Блейкових дівчат, що вишикувалися рядочком в альбомах. Вона ще не закінчила.

— Ходімо, — сказала, глипаючи в коридор на відчинені двері ванної кімнати.

— Куди ми йдемо? — запитав Блейк. Його ледача усмішка розпливалася, наче жовток з розбитого яйця.

— Ми збираємося зняти коротенький фільм.

16

Зима

Лорін дала Мерсі снодійне та вклала її в ліжко. Алекс залишилася з нею, куняючи в кімнаті за темними завісами, і прокинулася пізно ввечері, почувши, як Мерсі сопе від сліз.

— Відео зникло, — повідомила Алекс, потягнувшись, щоб стиснути долоню сусідки.

— Я тобі не вірю. Воно не могло просто зникнути.

— Чому бути, того не минути.

— Може, він хотів погрожувати мені ним, аби я повернулася і... робила всіляке.

— Воно зникло, — повторила Алекс.

Насправді вона аж ніяк не могла перевірити, чи спрацював Майків ритуал. Повна чаша мала на меті створювати імпульс, а не сповільнювати його, але вона мусила сподіватися.

— Чому він обрав мене? — знову і знову запитувала Мерсі, шукаючи логіки, якогось рівняння, що звело б усе це до чогось, що вона сказала або зробила. — Він може отримати будь-яку дівчину, яку захоче. Чому він зробив це зі мною?

«Тому що він не хоче дівчат, які хочуть його. Тому що він стомився від бажання, і йому до смаку припало ганьбити інших». Алекс не знала, що живе всередині хлопців на кшталт Блейка. Чарівних хлопців, які мали б бути щасливими і не хотіли нічого, крім нагоди знаходити щось, що можна відібрати.

Коли спустилася ніч, Стерн сповзла з ліжка й натягнула светр і джинси.

— Ходімо повечеряємо, — попросила подругу, протискаючись повз їхні ліжка, щоб увімкнути лампу.

Обличчя