Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун 📚 - Українською

Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артар. Вигнанка Полярної пустки" автора Вікторія Ковзун. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 101
Перейти на сторінку:

На теорії магії була обіцяна презентація Легендарних артефактів. Лука Сизий дірявив мене пильним поглядом, і я розуміла, що він також радить мені не покидати територію академії. Втім, хоч і налякані, студенти хотіли заробляти оцінки.

Першою розпочала Стефа Кривава:

– Кристал поглинання, – тримала модель у руках. Звичайно, справжні Легендарні артефакти ніхто не приносив. – Він поглинає будь-яку магічну енергію в радіусі двох метрів. Кристал здавна належить нашій сім’ї, адже принцип його дії схожий до вампіричної магії. Раніше його застосовували для затримання особливо небезпечних магів. Але зараз тримають ізольованим у надійному сховищі, бо, як ви можете здогадатись, він загрожує Великим вибухом. Досі невідомо, чи має він якусь межу. Можливо, навіть не потрібно нищити його, щоб разом знищити світ, а лише дозволити поглинути надто велику кількість енергії.

Далі був якийсь мечник. Вийшов так задерикувато – і враз весь зіщулився, мов робить якусь капость, і всі бачать це.

– Камінь…

– Ні, – обрубав Лука Сизий. – Презентації приймаю лише про артефакти, які існують. Про Камінь повеління не прийму.

Зала видихнула з розчаруванням. Не можу сказати, що я нудьгувала. Але в голову лізли далекі від предмета обговорення думки. День Блакитної зорі, убивства, чорнокнижник…

«Чому він шукає мене, Книго? – подумки запитувала я. – Звичайно, ти знаєш, але мовчиш. Та я й сама можу здогадатись: це все моя сила. З нею щось не так, але що?..»

Можна було не запитувати: Книга мовчала. Мовчала так відчайдушно, ніби щойно я дізнаюсь відповідь, вмру на місці. Втім, лише один артефакт з усіх презентацій зацікавив мене.

– Око всепам’яті, – мовив Ждан Липа, приятель Ратмира. Він тримав чорну лискучу кулю – лише модель артефакту. – Це найбільш знаменитий артефакт нашої сім’ї. Око всепам’яті здатне відтворити все, що відбувалось на цьому конкретному місці. Спроби найглибшого занурення сягали кількох тисячоліть – саме так писалися та перевірялися підручники з історії. Але частіше Око всепам’яті використовують для розкриття найбільш заплутаних злочинів.

Я застигла. План вималювався в одну мить: узяти артефакт, піти до Великої стіни, продивитися мить, коли чоловік несе мене до Полярної пустки – і простежити його шлях, аж поки не знайду його. Холодна скалка була в грудях… Вона твердила одне: «Це не його тіло скрижаніло у Полярній пустці, це не з його пальців видерто мої кинджали».

Він вижив тоді – і я знайду його.

«Одна дрібничка заважає тобі, – мовила Книга. – Око всепам’яті належить найбільшому колекціонеру Легендарних артефактів, і не було ще жодного випадку, щоб у нього щось викрали».

«Дрібнички, – наголосила я, – мене не турбують».

***

Аскольд Дум сидів у кріслі та дивився на свій кабінет – маленьку шахову дошку, де партія за партією розігрується світ. Це ж як приємно – довести свої фігури до того, щоб без його схвалення вони ніколи не робили хід.

– Думаєте… це вона? – відгукнувся Криштоф.

– А ти знаєш ще когось, хто командує арміями чоркнокнижників і має об’єкт зацікавлення дівочої статі вісімнадцяти-дев’ятнадцяти років? – вигнув брови Аскольд Дум.

– Тоді Її Високість регентка грається з вогнем.

– Боюсь, вона переконана, що з вогнем граємось ми, – хмикнув Лука Сизий.

– Але ж вона не впевнена, що об’єкт її зацікавлення в нас.

– О-о-о, – протягнув Аскольд Дум. – Якби була впевнена, нас би вже не було.

1 ... 74 75 76 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"