Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

Але спочатку треба про себе подбати. Захиститись від уламків та інших наслідків вибуху. Саші — полегшений генератор. Тим більше, що він виконаний у вигляді витонченого браслета. Он як оченята радісно заблищали. І нехай відійде якнайдалі. Собі — пояс. Куртку та балаклаву теж одягаю. Виставляю силове поле на максимум, не час заощаджувати. Ну, а тепер займемося босом. Подивимося, на що він здатний…

Почекав, поки Сашка відійшла подалі, а сам сів за нагромаджених у купу роботів. Спершу хотів одразу випробувати покращений бластер, але передумав. По-перше, — всього сотня зарядів. Треба заощаджувати. По-друге, — не дарма ж система мені гранатомети видала. Час звикати, що вона нічого просто так не робить.

Дістав РПГ, прицілився та вистрілив.

Отак, значить? Не знав, що заряд вибухає під час контакту з будь-якою поверхнею. Можна вважати, витратив постріл даремно. Відкинутий убік і злегка оплавлений ремонтник не береться до уваги. Якщо тільки не вважати результатом те, що після вибуху фугасної гранати, всі сталеві «мурахи» припинили роботу і стали відступати за Комірника, давши мені можливість нарешті роздивитися його.

Танк. Принаймні дуже схоже на ті картинки, які я бачив у підручнику із загальної військової підготовки у школі. Потужний, закритий товстими плитами броні, корпус. Дві гусениці. Башта. З одного боку стирчить дуло гармати. З протилежної — розтруб вогнемету. На лобовій частині броні видно дуло кулемета. На стиках броньових плит свіжі плями зварювання. Танк стоїть до мене трохи боком і добре видно, що права гусениця сильно провисає. Мабуть, її щойно ремонтували чи змінювали та не встигли натягнути. Це добре… Є шанс, що вона злетить і Комірник втратить рухливість. А мені точно не хотілося б грати з ним у наздоганяння. Втім, навіщо покладатися на випадок, якщо можна йому допомогти? Досвід стрільби з гранатомета нульовий, але вже по гусениці напевно не схиблю.

Втім, спершу шарахнув із другої «мухи» по вогнемету. Дуже він мене нервував. Біль і сморід від згораючої плоті були надто свіжі і, м'яко кажучи, неприємні. Так що ледве Комірник ворухнув розтрубом, я з панічною поспішністю вихопив гранатомет і майже не цілячись, вистрілив у напрямку робота.

Природно, практично схибив. На щастя, цей постріл був осколковий і вдарившись об броню набагато нижче цілі, віяло осколків все ж таки досить пошкодило розтруб. Настільки вдало, що коли Комірник вирішив плюнути в мене вогнем, той не полетів спрямованим струменем, а хлинув на корпус робота. На жаль, жодної шкоди полум'я завдати не встигло. Мабуть, конструктори врахували таку можливість, тому що практично відразу з кількох щілин вдарила піна, за лічені секунди покривши ділянку, що горіла, і погасивши вогонь.

Вважатимемо один-один. Я не завдав істотних збитків, але і Комірник більше не зможе використовувати вогнемет. Що тішить…

Радів недовго.

Головна вежа зробила розворот на сто вісімдесят градусів, на мене глянув ствол гармати, і майже одразу гримнув постріл.

Комірник бив точно. Але без урахування барикади. Снаряд розірвався у купі заліза. Мене трохи приголомшило, щось пролетіло над головою, якісь залізяки посипалися зверху, але силове поле відпрацювало справно.

Відчуття захищеності заспокоїло нерви, і третій постріл я вже поклав точно в гусеницю. Пахнув вогонь, і гусениця з брязкотом і скреготом траків змією сповзла на підлогу. Є. Роззув. Але, тішився не довго. По-перше, — Комірник відразу відповів з гармати і додав довгою кулеметною чергою. А по-друге, — пара ремонтників вискочила з безпечного укриття і кинулася до пошкодженої гусениці.

Другий снаряд ліг ближче, і мене хоч і не зачепило осколками, але ударну хвилю все ж таки відчув. Від несподіванки навіть губу прикусив. Або язик… Не зрозумів. Тільки смак крові у роті відчув.

Гаразд, пограли у ретро війну та вистачить. Передові технології керують.

Порожній тубус убік, дістаємо бластер.

Комірник, схоже, керувався більш просунутим ШІ, ніж у решти охоронців, і зброю в моїх руках упізнав. Танк забурчав двигуном, намагаючись розвернутися до мене лобовою бронею, але часу на це я йому не дав.

Добре розвинений рівень робототехніки і цього разу підсвітив найуразливішу ділянку. І я, не шкодуючи заряду, вистрілив у цю точку двічі.

Звикнувши в поєдинках з іншими роботами, що після потрапляння в центр управління, вони просто завмирають залізними бовванами, до такого ефекту я не був готовий.

Спершу всередині Комірника щось заіскрило, з пропаленої плазмою дірки повалив густий, чорний дим. А потім — вся ця громадина здулася і спалахнула однією величезною вогненною кулею. Потужність вибуху була така, що мене підняло як пушинку і з усього маху впечатало в стіну, а потім приклало корпусом одного з роботів. Я на мить відчув себе шматком м'яса, з якого господарка вирішила зробити відбивну. Біль не просто пронизав мене, він був скрізь, у кожній клітині організму. І палахкотів з такою люттю, що свідомість не змогла її сприйняти і відключилася. В очах потемніло, а останнє, що встиг зафіксувати погляд: опорна колона, яка валиться на мене. Потім настала темрява.