Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Можливо, Гуччифер діяв на руку пропагандистам з путінського РТ, але ніхто ані в Росії, ані деінде не знав, хто насправді стоїть за цими атаками і яка в нього чи в неї мотивація. Хоча, одне було ясно: Гуччифер невпинно доводив свою виняткову здатність лити бруд на всю американську політику. Одна справа викрадати документи впливових людей. Таким краденим матеріалом завжди можна скористатися, щоб вимагати викуп, або файли можна скопіювати і передати (чи продати) зацікавленим в іноземних секретах шпигунським службам. Але крадіжка матеріалів з подальшим видовищним їх оприлюдненням — форматуванням і видозміною крадених матеріалів, щоб максимально принизити й завдати репутаційної шкоди навіть найбільш елітним публічним особам — була не просто пустощами і видовищем, вона руйнувала вщент. Це більше не була «Прихована камера» Аллена Фунта. Це була добірка ударів нижче пояса від «Найсмішнішого домашнього відео Америки». Звісно, боляче, але погляд відвести ви не можете! Справжні російські шпигуни жували печиво в нашпигованій жучками ФБР аж-ніяк-не-безпечній кімнаті, нарікаючи на те, що не можуть змусити американських жінок з ними говорити, у той час, як хто-його-знає-хто-такий Гуччифер успішно викрав, а тоді виклав особисте листування безпосередньо колишнього президента, нинішнього державного секретаря і найбільш шанованої особи у сфері національної безпеки США, колишнього державного секретаря і голови Об’єднаного комітету керівників штабів. Хто б ти не був, хороша робота. І жодної помилки, щоб попастися ФБР.

Упродовж наступних чотирьох місяців Гуччифер продовжував лити багнюку стрімко й люто, і це скидалося на низку випадкових і непов’язаних електронних крадіжок. Здається, без жодного внутрішнього зв’язку загадковий агент зламав авторку «Секса і міста» Кендес Бушнелл і порадував її фантів першими п’ятдесятьома невідредагованими сторінками роману, над яким вона працювала; зламав капіталіста-мільярдера з фірми, де Колін Павелл був платним консультантом; зламав уславленого журналіста Вотергейтського скандалу Карла Бернштейна й запропонував обраним медіа баланс його портфеля акцій і його приватне листування з кінорежисером Стівеном Содербергом. Коли «Смокінг ган» написав Гуччиферу і запитав про методику його електронних крадіжок, загадковий цифровий зламник відповів: «Це недоречні технічні запитання, які не стосуються справи».

Обачні агентства новин, які відмовилися розміщувати в себе крадене, що його їм передав Гуччифер, мусили випробувати наругу хакера на собі. «І останнє, але не менш важливе: я маю, що сказати мейнстрімовим сіоністичним медіа, — писав Гуччифер. — Ви ляжете, як картковий будиночок!» Він також пересипав свої листування з медіа постійними кпинами на адресу ФБР і розвідки. «Я давно веду цю внутрішню гру з довбаними деґенератами, — вихвалявся Гуччифер. — Це просто черговий раунд гри, я зможу дізнатися, якщо федерали засунуть собі пальця в зад, ха, ха... І КАЖУ ДОВБАНИМ УБЛЮДКАМ, ЩО Я НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЮСЯ!»

Наприкінці липня 2013 року Гуччифер по колу повернувся до Коліна Павелла, успішно викравши в електронній пошті акаунт румунської політичної діячки, яка надіслала колишньому державному секретареві кілька злегка відвертих листів і кілька злегка відвертих своїх фото в бікіні. «Цей хакер усіх тут доводить до божевілля, — сказав Павелл румунці. — Наша служба охорони полює на нього кілька місяців». Він порадив їй видалити геть усі листи, що вона йому коли-небудь надсилала, але було вже занадто пізно. Гуччифер завантажив пікантне листування і фотографії Павелла і румунської політичної діячки на сховищі «Гугл Драйв». Після цього виклав посилання на матеріал, скориставшись зламаним обліковим записом у фейсбуку одного з генералів ВМС, який служив з Павеллом в Об’єднаному комітеті керівників штабів. Павелл, певно, мав зрозуміти, що ситуація вийшла з-під контролю, коли п’ятеро фесйсбучних друзів генерала Мерілла Макпіка «вподобали» цей пост. І однозначно втратив контроль над ситуацією після того, як «Нью-Йорк пост» опублікувала фотографію в бікіні. Публічний, справжній американський герой був змушений привселюдно заперечувати будь-які неприйнятні стосунки зі значно молодшою від нього румункою. «Листування в такому ключі скінчилося кілька років тому. Жодного роману не було тоді і тепер немає, — сказав Павелл. — Це було дружнє електронне листування, яке в певний момент стало дуже неформальним, а тоді нормалізувалося».

Гуччифер лишався відданий двопартійності. На початку грудня хакер виклав виклав добірку придуркуватих карикатур, зроблених Біллом Клінтоном на берегах офіційних документів Білого дому часів його президентства. Один із документів містив зображення братана з дурнуватим, але анітрохи не дивним «потужним стояком». Того самого чувачка з маленьким щасливим личком, поряд зі смачнючою курячою ніжкою, що поряд з гігантським стояком. Ех, хороші часи.

Виблюване Гуччифером електронне сміття породило чимало душевних терзань і зніяковіння серед деяких найбільш іменитих приватних громадян. Але по-справжньому правоохоронців Сполучених Штатів турбував доступ Гуччифера до приватного листування й облікових записів у фейсбуці тих громадян, які нині працювали на посадах, пов’язаних з національною безпекою і мали доступ до державної таємниці. Гуччифер украв й оприлюднив приватне листування нинішнього сенатора США, нинішнього голови Національної ради з розвідки і виконувача обов’язків голови Адміністрації з національної ядерної безпеки — агентства, яке, за офіційним приписом, «працює над тим, щоб національна ядерна зброя лишалася у цілості й безпеці і неушкодженою».

«Добраніч, Америко, — підписав Гуччифер один із листів медіапарнерам, — де б ви не були».

За тиждень до Різдва 2013 року двом сайтам, на які Гуччифер міг розраховувати, «Криптому» і «Смокінг гану», надійшло від хакера повідомлення, що правоохоронці, певно, нарешті підійшли впритул. «Не знаю, що чекає на мене в найближчому майбутньому, тож я актуалізую для вас посилання на електронну пошту... на випадок, якщо я зникну». Наступного дня, як і обіцяв, він відправив їм посилання на весь «Архів Гуччифера», який нині міститься в «Хмарі нескінченної справедливості», як назвав її хакер.

«Смокінг ган» негайно виклав контент. Схоже, Гуччифер був значно спритніший, ніж будь-хто собі уявляв, і вкрай безпринципний, використовуючи зламані електронні скриньки, щоб перестрибувати з однієї електронної купини на іншу — і на іншу, і на іншу. Єдиним спільним для всіх жертв була їхня популярність. Ви могли б назвати їх усіх сучасними ілюмінатами, незалежно від того, наскільки тьмяно мерехтіла їхня слава. Гуччифер забрався в поштові електронні скриньки редактора Тіни Браун, противного дівчиська-біографа Кітті Келлі, фітнес-гуру Деніз Остін і британського актора Руперта Еверетта. Йому вдалося зламати електронну пошту творця «Абатства Даунтон» Джуліана Феллоуза, звідки він викрав сценарій фіналу наступного сезону (Гуччифер змилосердився над мільйонами палких глядачів «Даунтона», зберігши сценарій у таємниці).

А потім, через два тижні, після майже цілого року хакерської манії, Гуччифера раптово заарештували, а його особу викрили. Викриття було, але, м’яко кажучи, ну,