Читати книгу - "Інґа"

Згодом Інґа наполягала на тому, що Джек безумовно просив її розлучитися з Фейошем і вийти за нього. Він навіть консультувався зі священиком, як можна анулювати її попередні два шлюби, щоби була можливість побратися з Інґою за католицьким обрядом. Тодішні джерела ФБР теж повідомляли, що Інґа «заявила, що пообіцяла вийти заміж» за Джека{575}. Без сумніву, зі стількома шпигунами Джозеф Кеннеді отримав ту саму інформацію.

Однак він вирішив не поглиблювати конфлікт із сином по телефону. Як казала Інґа, батько достеменно розумів, що її не позбутися, якщо киплять емоції, коли вона в кімнаті і може послабити будь-який аргумент Джо-старшого.

Замість цього він запропонував Джекові прилетіти в Палм-Біч розслабитися «і все обговорити». Той відповів, що не впевнений, чи зможе отримати дозвіл, перш ніж відрапортує з місця свого нового призначення. Батько відповів: «Думаю, я можу смикнути для тебе за кілька мотузок». За словами Інґи, при цьому в голові Джека прояснилося, і він почав серйозно замислюватися, чи був батько причетним до цього раптового переведення. Йому дали звільнення на кілька днів до початку служби в Чарлстоні, і Джек навідав батька у Флориді{576}.

У своїй нотатці від 17 січня Джон Уайт написав, що Інґу і Джека дуже засмучувала їхня майбутня розлука і вони намагалися використати максимум часу до від’їзду Кеннеді. Як старанно занотували в ФБР, Джек провів ночі 16, 17, і 18 січня в Інґи, а вона того самого дня була з ним на месі. По обіді вони з Кік допомогли Джекові зібрати речі, і 19 січня він полетів до Палм-Біч.

Джека не було лише кілька годин, а Інґа вже написала йому. «Сонце світить, басейн манить, а твоя родина вже тебе псує? — питала вона. — Сподіваюсь, мій рідний Джеку, що ти добре бавишся. Ти мусиш. Чому? Точно не знаю, але ти здаєшся мені одним з дуже не багатьох, народжених для світу сонця і щастя»{577}.

Тоді вона написала про його і свою матір. Їй сподобалося, що в останньому листі Ольга прокоментувала скандал так: «“Яка прикра ця колонка У. У.”. Це все, що вона написала. Мені подобаються жінки із почуттям самоконтролю». Потім вона повідомила Джекові, що набралася сміливості і надіслала його матері телеграму. «Я написала, що ти дуже хочеш з нею побачитися»{578}, — сказала Інґа.

Роуз Кеннеді не відповіла на телеграму і не визнавала зв’язок Джека з Інґою. Одне діло, що її хлопці спали із доступними дівчатами, але зовсім інше — серйозні стосунки із заміжньою жінкою, яка збиралася розлучитися, і шлюб з якою втягнув би в скандал всю родину. Для Роуз Кеннеді це було занадто. Тож вона трималася осторонь від Інґи, яку, певно, вважала не вартою уваги повією. Це означало, що Роуз так і не познайомилася з коханкою Джека, яка заявляла, що він точно любив свою матір. «Я щаслива, що ти так її любиш, і розумію, чому вона в захваті від тебе»{579}, — писала Інґа.

Знов-таки, можливо, Джек ніколи не зізнавався їй у любові до матері, тож Інґа написала це просто, припустивши, що його родина читає його листи, і сподівалася справити гарне враження, якщо вони таки пхали носа в його справи, бо долучила ще й похвали не лише Кік, а й татові Джо. Вона додала, що нарешті читає «Чому Англія спала», і пообіцяла пристати на його пораду глибше вивчати американську історію. «Хоча тут і не все добре, але я люблю Америку дедалі більше»{580}, — запевняла вона. Здається, вона збиралася довести Джекові та всій родині Кеннеді, що вона достойна бути його дружиною і частиною їхнього клану. Але рішення прогнати її вже було прийнято.

Про близькість Джека з Інґою свідчить те, що вже першого дня його відсутності, 20 січня, вона була неймовірно і незвично сумна. Від’їзд Джека і страх Інґи перед тиском, що вже тоді чинила його родина, намагаючись покласти край їхньому роману, забрав у неї всі сили, тож Інґа не надто цікавилася своїми буденними справами. Подивившись на останній випуск Times-Herald, вона знову написала Джеку, зізнавшись, що тепер її робота здається їй нестерпно тривіальною. Вона сказала, що подумала: «“Інґо, ти мусиш зробити щось інше, щось творче, бо якщо ти помреш, ніхто і не помітить”. Що за думка… Смішно, чи не так, молодий Кеннеді?»{581}

Інґа почувалася дуже сентиментальною. Саме в цьому листі вона написала про своїх батьків і дитинство, зазначила, коли вперше її назвали красивою («мені було чотири»); коли вперше інша дівчинка назвала її некрасивою («але єдиною втіхою стало те, що вона зізналася, що їй подобається моє біляве волосся»); і розповіла про випадок, коли Ольга сильно захворіла, а вона подумала, що мама може померти. «Тоді я вперше відчула, як розпадається мій світ»{582}.

Тепер з думками, що вона може незабаром втратити Джека, Інґа знову бачила, як її світ руйнується.