Читати книгу - "Інґа"

Вона уявила, як тато Кеннеді переконує Джека покінчити з цим романом. Як вона бажала б зараз бути в Палм-Біч, поруч із Джеком біля басейну, бо знала, що її правильна усмішка чи ніжний дотик легко розіб’ють всі доводи його батька. Замість цього їй доводилося покладатися лише на слова у свій захист, сподіваючись, що, викликавши в пам’яті їхні побачення, вони дадуть Джекові імунітет від батькових аргументів. Вона згадувала, як вперше побачила Джека — на думку усіх, «видатного хлопця, який весь час сміявся» на коктейльній вечірці у Вашинґтоні, а далі були «десятки вечер із одним і тим самим меню — суп, стейк [sic], пюре, зелений горошок, моркву і морозиво»{583}.

Інґа відчайдушно сподівалася, що Джек так само, як і вона, відчуває всередині порожнечу від їхньої розлуки — «вперше мені так когось бракувало і було так самотньо, наче я одна у всьому Вашинґтоні», але й наповненість — «кохати, усвідомлювати це, нічого не могти з цим вдіяти і водночас не відчувати нічого, крім повного щастя. Нарешті розуміти, що змушує Інґу чинити так, а не інакше»{584}.

А що саме хвилювало її? Розмірковуючи над тим, що «Великий Джо», як вона часто називала його, нашіптує про неї Джекові, цікавіше було, що при цьому про себе говорив сам Джек.

Є підстави вважати, що Джек, «підготовлений» Інґою, яка вдихнула в нього імпульс впевненості в собі, врешті зізнався батькові у сподіваннях на власну політичну кар’єру. Інґа, поруч з якою її чоловіки вважали себе особливими, надала Джекові необхідної відваги відкрити батьку свої мрії.

Старший брат Джека — Джо-молодший — завжди (завжди!) був центром політичних амбіцій родини Кеннеді. Згодом, коли Джек розпочав свій шлях у політиці, вони з батьком вигадали, буцімто таке майбутнє для Джека ніколи нікому не спадало на думку до загибелі Джо-молодшого у серпні 1944 року. «Після цього я ще понад рік навіть не замислювався про професію політика», — заявляв Джек у 1960 році як кандидат у президенти{585}. Але з огляду на листи Інґи і спогади інших ми знаємо, що це неправда.

Батько (і мати) Джека вважали, що у нього немає хисту до політики, а отже, і відповідних амбіцій. Джозеф Кеннеді сказав, що після закінчення Гарварду вони з Роуз не могли й уявити Джека політиком, бо він був «радше сором’язливим, замкнутим і тихим… Ми були впевнені, що він стане вчителем або письменником»{586}. Така думка у Джозефа Кеннеді існувала віддавна. Ще послом у Лондоні він по черзі представляв своїх трьох найстарших синів британським гостям примовляючи: «Ось юний Джо — він буде президентом Сполучених Штатів; а ось Джек — він буде президентом університету[52]; а третій — Боббі — він юрист»{587}.

Майже одразу після зустрічі з Джеком у Палм-Біч Джозеф Кеннеді явно змінив своє ставлення до другого сина. Впродовж наступних днів він почав робити певні кроки для просування політичної кар’єри обох: Джо-молодшого і Джека. Джозефу Кеннеді коштувало чималих зусиль перенести офіційну резиденцію всієї родини до Флориди, але тепер після зустрічі із Джеком він, спираючись на історію родини, подбав про достатні підстави того, щоб обидва сини стали офіційними мешканцями Массачусетсу — місця, звідки хлопці розпочнуть політичну кар’єру.

2 лютого 1942 року, менш ніж за два тижні після тет-а-тет із Джеком, Джозеф Кеннеді написав Девіду Сарноффу — голові компаній RCA і NBC, запитуючи про можливість купівлі радіостанцій в Массачусетсі. «Оскільки мої два [виділено] хлопці врешті-решт оселяться в Массачусетсі, якщо вдало переживуть цю війну, то я був би зацікавлений придбати будь-які радіостанції, які ви, можливо, продаватимете в Бостоні чи Массачусеттсі, — писав Кеннеді. — Відтепер вся моя енергія пов’язана з їхньою кар’єрою, не з власною»{588}.

Те, що тепер Кеннеді ставив амбіції Джо-молодшого і Джека в один ряд, демонструвало серйозні зміни у родинних стосунках. Раніше Джек не міг відкрити свого серця батькові. Цим великим імпульсом, який дозволив йому нарешті бути щирим із ним, став зв’язок з Інґою. Без її впливу він так і лишався б зеленим пацаном, приреченим грати другу скрипку за своїм золотим братом.

Можливо, Джозеф Кеннеді поспішав з уявленням майбутнього для кожного зі своїх дітей («він — юрист»), але надто сильно любив, щоб не допомогти у досягненні їхніх цілей — добрих чи ні. Якщо Джек бажав піти в політику, хоч як би це виглядало тоді дивним, Джо безумовно надав би йому для цього всю можливу підтримку.

Після повернення Джека з Тихого океану, Джозеф Кеннеді попросив Джо Кейна — двоюрідного брата і досвідченого бостонського менеджера політичних кампаній — зустрітися із Джеком і оцінити, чи є у того здібності стати успішним політиком. Вердикт Кейна, як і оцінка Інґи кількома роками раніше, був дуже схвальний. Він написав Джо: «У твоєму юному відчайдуху є щось особливе». І додав, що за вечерею Джек особливо вразив своїми короткими зауваженнями стосовно діда — Джона «Медового Фітца» Фітцджеральда{589}.

На жаль для Інґи, зізнання Джека, що він хоче піти в політику, дали Джо-старшому найпотужнішу зброю для переконання сина в тому, що шлюб з Інґою неможливий. Як старанний студент Джек пам’ятав, що єдиною розлученою першою леді за всю історію Америки була Флоренс Гардінґ[53]. І звісно, як на це вказував батько Джека, Інґа на той час ще не розлучилася. Вона все ще була одружена, при тому з чоловіком, який