Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

. -

Він в одну мить придумав контрзахід і замахнувся мечем у бік Вероніки. Незважаючи на те, що Меч Ци у формі півмісяця зі стилю Меча Білого Ворона відскакував від лози, не завдаючи жодної шкоди, Брандо не розраховував на це.

Задумавшись, із землі вискочив гострий камінь. Він не пробивав лози наскрізь, але тимчасово загородив їх з іншого боку.

Вероніка нарешті змогла втекти. Вона зробила крок уперед і, не вагаючись, підняла меч. Зелене світло випромінювалося від її тіла і розливалося на всі боки. Вона підняла блакитний небосхил і замахнулася ним на Андешу. Блакитний вітровий дракон, який був на одну десяту від розміру Андеші, вилетів з клинка і врізався в Злого Дракона в повітрі.

.

Андеша перебувала на завершальній стадії свого занурення і не могла змінити напрямок. Їй залишалося тільки дивитися, як Дракон-Вітер врізався їй у плече. Звичайно, Дракон-Вітер був лише ілюзією. Насправді Меч Ци розірвав луску на її плечі, змусивши кров вихлюпнутися.

Але це було все. Андеша відчула лише сильний біль, і її рухи трохи сповільнилися. Брандо скористався нагодою, щоб ухилитися від її кігтів і перегрупуватися з Веронікою на іншому боці.

,

Леді Візерінг була розлючена і хотіла погнатися за ним, але по її спині пробіг холодок, і вона зупинилася. Вона обернулася і побачила, що Мефісто вже розірвав чорну блискавку і женеться за нею.

.

Незважаючи на те, що Андеша була пригнічена, їй нічого не залишалося, як розвернутися і боротися. Вона не була настільки легковажною, щоб без будь-якої підготовки піддати себе Святому Мечу з племені Майєр.

.

Мефісто вже використав свою силу, щоб сказати пастухам дерев, що він не з тих, з ким можна жартувати.

.

Брандо скористався нагодою, щоб розсипати чорні колючки по землі. Ці колючки оброблялися на місці, і їх вплив був мінімальним. Принаймні з точки зору юнака, йому знадобилося б ще як мінімум чотири шипи такого ж розміру, щоб переломити хід битви.

.

Це було непросте завдання, тому що Андеша постійно намагався зупинити і знищити плоди своєї праці. Спочатку вона використовувала більш прямий метод, але Мефісто не дарма дав їй його. Незважаючи на те, що Святий Меч з племені Майєр здавався трохи не таким, він бачив, що колючки Брандо були ключем до перелому ходу битви.

Заклинання Андеші ставали все повільнішими і повільнішими, а битва Мефісто ставала все легшою і легшою. Були навіть моменти, коли у нього був шанс контратакувати, що було неможливо уявити на початку.

.

Тому він вирішив слідувати за Андешею, як привид, що переслідує, не даючи їй жодного шансу зробити крок. Андеша швидко зрозуміла тактику Мефісто, і їй нічого не залишалося, як припинити свої незграбні дії та використати свій елемент корозії, щоб роз'їсти колючки.

Спочатку це мало чудодійний ефект і ледь не призвело до того, що робота Брандо пропала даремно. Однак Мефісто швидко знайшов спосіб захистити себе під керівництвом Брандо. Він просто використовував свій Попелястий світ, щоб прикрити чорні колючки, не даючи Андеші атакувати.

.

Цей крок ледь не зводив Андешу з розуму, але вона нічого не могла вдіяти. Її Елемент Корозії нічого не міг зробити з Мефісто.

Обидві сторони гналися одна за одною, і чорна Велика стіна повільно будувалася. Незважаючи на те, що Брандо починав відчувати запаморочення через надмірну крововтрату, бойова майстерність Андеші також почала руйнуватися. Її останнє заклинання ледь не провалилося, а зворотна реакція від закляття ледь не призвела до того, що вона втратила око.

,

Таким чином, на полі бою з'явилася дивна сцена. Одного з дванадцяти патріархів Пастухів Дерев затягнув у прірву невідомий вельможа на ім'я Еруїн. Навіть Мефісто, який воював проти Андеші, не міг повірити своїм очам. Вероніка підтримувала Брандо.

,

Андеша була розлючена, але нарешті їй стало трохи ніяково. Вона знала, що немає іншого виходу, окрім як програти. Ватажок Пастухів Дерев нарешті прийшов до тями. Вона розвернулася в повітрі і приготувалася до втечі.

Не дайте їй втекти! — одразу ж вигукнув Брандо. Зона впливу Золотого Дерева була досить великою, щоб охопити цілу долину, і Андеші було вже занадто пізно думати про втечу.

!

Але в цю мить він почув крик Скарлетт: Обережно, мій лорд!

457

Розділ 457

Будь обережний! — раптом вигукнув Скарлет, коли Брандо зосередився на тому, щоб впоратися з атакою Андеші. Серце Брандо завмерло, коли він обернувся, але побачив промінь чорного світла, що йшов на нього.

,

Брандо не встиг зреагувати, але багатий бойовий досвід змусив його зробити випад вперед. Він відчув різкий біль у спині під час пострілу.

!

Трясця його матері! — вилаявся Брандо, зціпивши зуби від болю. Він уже здогадався, хто нападник, і єдиним, хто міг напасти на нього з того боку, був Амман. Але він був здивований, що Амман не загинув. Прийнявши на себе удар Халрана Геї, в нього також влучила стріла.

Блін, невже той хлопець тарган, якого не можна вбити?

З досвіду Брандо, священнослужитель був просто класом тканинних обладунків. Він не пережив би такого нападу, навіть якби був нежиттю.

,

Він одразу обернувся і побачив, що Амман повзе з-під завалів, каміння та уламки падають з його тіла. Однак священик, який зрадив Святий Вогненний собор, був не менш здивований. Ймовірно, він не очікував, що Брендел зможе ухилитися від його атаки. Так? Він подивився на Брандо з дивним виразом обличчя і сказав: Я вже бачив найелітніших солдатів Святого Вогняного Собору. Ви не такі прості, як дворянин Еруїна.

,

Амман знаходився досить далеко від Брандо, але його голос міг легко достукатися до нього. Брандо знав, що це заклинання спілкування.

?

— вилаявся Брандо в серці. Якби він був просто дворянином, чи з'явився б він на цьому місці? Він перевірив отримані травми. Зелене світло, що проектувалося на його сітківку, постійно оновлювало дані, кількісно оцінюючи пошкодження. Брандо озирнувся і виявив, що це менше десяти відсотків його життєвої сили.

Але через те, що він використав свою кров, щоб нагодувати Золоте Дерево, або, можливо, його слід назвати чарівною колючкою, він втратив занадто багато крові. Його життєва сила пожовкла.

.

Брандо відчував, як слабкість підкрадається до його кінцівок, і важке почуття, здавалося, тягло його на землю.

Я маю швидко з цим покінчити. Він похитав головою і намагався не спати.

Ситуація була не найкращою. Незважаючи на те, що земля була вкрита колючками,