Читати книгу - "Снігопад, Ніл Стівенсон"

— Про яку саме силу йдеться?

— Більшість кабалістів були теоретиками, їх цікавила чиста медитація, але існували й кабалісти-практики, вони намагалися використовувати силу кабали в повсякденні.

— Інакше кажучи, чаклуни.

— Так. Ці кабалісти-практики послуговувалися так званим «архангельським алфавітом», який походить від греко-арамейського теургічного алфавіту першого століття і нагадує клинопис. Кабалісти називали цей алфавіт «окописом», бо літери складалися з рисок та кружалець, які разом нагадували очі.

— Одиниці та нулі.

— Деякі кабалісти розділяли літери алфавіту залежно від того, де саме в роті утворювалися відповідні звуки.

— Окей. Тобто — в сучасних категоріях — вони проводили паралель між літерою, написаною на сторінці, та нейронними зв’язками, що беруть участь у процесі озвучення цієї літери.

— Так. Через аналіз вимови різних слів вони змогли прийти до складних і глибоких висновків про їхнє істинне, імпліковане значення та вагу.

— Окей. Як скажеш.

— Академічний пласт літератури, звісно, далеко не такий цікавий, але значну його частину присвячено дослідженню Бабеля. Не самої події, Вавилонського стовпотворіння, — тут більшість дослідників одностайні в тому, що це міф, — а тенденції мов до віддалення. Було запропоновано не одну теорію, яка намагалася поєднати всі мови в одну.

— І ці теорії Лаґос спробував пристосувати до своїх гіпотез про вірус.

— Так. Існують дві школи: релятивістів та універсалістів. Покликаючись на узагальнення Джорджа Стейнера, релятивісти вважають, що мова є не носієм думки, а радше засобом, який визначає явища позамовної дійсності. Мова є основою пізнання. Наше сприйняття всього навколишнього формується в потоці відчуттів, які проходять через цю основу, а тому досліджувати еволюцію мови — це те саме, що досліджувати еволюцію людського мислення.

— Окей, я розумію, чому це важливо. А що універсалісти?

— На противагу релятивістам, які вважають, що мови не обов’язково мають щось спільне, універсалісти переконані, що достатньо глибокий аналіз різних мов таки може виявити в них спільні риси. Тож вони аналізують мови, дошукуючись таких рис.

— І як, щось знайшли?

— Ні. Поки що з кожного правила були винятки...

— ... що знижує цінність універсалізму десь до рівня виїденого яйця.

— Не обов’язково. Вони пояснюють цю проблему, стверджуючи, що спільні риси заховані надто глибоко, щоб їх узагалі можливо було аналізувати.

— Це просто відмазка.

— Йдеться про те, що на певному рівні мова відбувається в самому мозку, і раз усі людські мізки більш-менш однакові...

— Апаратне забезпечення однакове. Не програмне.

— Ви вдаєтеся до незрозумілої мені метафори.

Хіро закладає дугу навколо величезного автопричепа Airstream — той хитається з боку на бік під небезпечними поривами вітру, що шугає долиною.

— Ну, на початку мозок франкомовної людини працює так само, як мозок англомовної. Але діти ростуть і отримують різне програмне забезпечення — вивчають різні мови.

— Так. А тому, на думку універсалістів, англійська і французька — чи будь-які інші мови — повинні мати спільні риси, закорінені в «глибинних структурах» мозку. Згідно з теорією Хомського, глибинні структури — це вроджені компоненти мозку, які дозволяють виконувати певні формальні операції з послідовностями символів. Або, перефразовуючи Еммона Баха вслід за Стейнером: ці структури, зрештою, зумовлюють фактичне зонування кори, перетворення її на нескінченно розгалужену та водночас «запрограмовану» мережу електрохімічних та нейрофізіологічних каналів.

— Але ці глибинні структури настільки глибинні, що ми їх навіть не можемо побачити?

— Універсалісти вважають, що ці активні вузли лінгвістичної взаємодії — глибинні структури — настільки глибокі, що не піддаються жодним спостереженням чи описам. Або, вдаючись до аналогії Стайнера: якщо ви піднімете хтонічну істоту з морських глибин, вона одразу ж розпадеться чи ґротескно змінить свою форму.

— І знову змія. То в що там вірив Лаґос, в яку теорію? Релятивізм чи універсалізм?

— Здається, він не бачив між ними особливої різниці. Зрештою, обидві теорії в чомусь та містичні. Лаґос вважав, що обидві школи через різні міркування зрештою прийшли б до одного висновку.

— Проте між ними є принципова відмінність, — не погоджується Хіро. — Універсалісти вважають, що наша мовна здатність визначена заздалегідь запрограмованими структурами мозку — каналами в корі. Релятивісти не вірять в існування таких обмежень.

— Лаґос модифікував строгу теорію Хомського, припустивши, що вивчення мови нагадує записування коду на PROM — цю аналогію я не здатен інтерпретувати.

— Аналогія цілком зрозуміла. PROM — це програмовані чипи в режимі RO тільки для зчитування. Коли вони тільки сходять з конвеєра, на них немає інформації, інформацію на ці чипи можна записати раз, і тільки раз, після чого вона вже не змінюється. Ця інформація, софт, намертво прив’язується до чипа і стає частиною апаратного забезпечення. Коли записуєш код на PROM, його можна зчитати, але дописати вже нічого і ніколи не вийде. Отже, Лаґос намагався сказати, що мозок новонародженої дитини не має жодної структури, — з цим згодні релятивісти, — але коли дитина вивчає якусь мову, мозок виробляє відповідну структуру, мова «записується» на залізо і стає перманентною частиною глибинних структур мозку — і з цим згодні універсалісти.

— Так. Це його інтерпретація.

— Окей. То коли йшлося про те, що Енкі може бути реальною особою з магічними здібнотями, малося на увазі, що Енкі якимось чином розумів зв’язок між мовою і мозком, знав, як цим маніпулювати. Аналогічно й хакер, що знає таємниці комп’ютерної системи, може написати код і цим кодом контролювати її — такий собі цифровий нам-шуб.

— Лаґос казав, що Енкі міг виходити у всесвіт мови і бачити його перед своїми очима — так само люди виходять у Метасвіт. Це дало йому владу створювати нам-шуби, а нам-шуби мали владу змінювати функції мозку і людського тіла.

— Чого ж сьогодні так не роблять? Чому не існує англомовних нам-шубів?

— Стейнер зазначає, що не всі мови однакові. Деякі мови краще формулюють метафори. Гебрейська, арамейська, грецька і китайська добре надаються для гри слів, а тому мають надійний зв’язок із реальністю: «...в Палестині є Кірат Сефер, „Місто літер“, у Сирії був Біблос, „Місто Книги“. На противагу їм, інші цивілізації здаються „безмовними“, як, наприклад, Єгипет, де не цілком розуміли здатність мови до творення і перетворення». Лаґос вважав, що шумерська мова була неймовірно могутньою — принаймні, п’ять тисяч років тому в Шумері.

—