Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький 📚 - Українською

Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

386
0
10.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)" автора Степан Ріпецький. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 77 78 79 ... 142
Перейти на сторінку:
вище командування отримувало масу скарг і зажалень з тої причини від гетьманської адміністрації та польських і московських поміщиків, і не було задоволене з повищої гуманної поведінки УССтрілецтва з селянством.

Серед УССтрільців скривалося тоді багато українських інтелігентів і селян, що втікали з своїх околиць перед переслідуваннями гетьманських і окупаційних властей. Бували люди і з далекого Лівобережжя та прохали, щоб і туди вислати частини УССтрільців, бо й там широко пішла слава про «правдиве українське військо», Січових Стрільців, що стоїть за народом.

Селяни зверталися також до УССтрільців зі скаргами, проханнями та порадами. Ті справи полагоджував пор. д-р В.Старосольський та не раз виїздив на села особисто провірювати надужиття та списував протоколи, на основі яких робив інтервенції в команді Дивізії, помагаючи селянам.

Громадсько-суспільна праця УСС на Херсонщині і Поділлі

Уся праця УСС вліті 1918 р. на Херсонщині – культурноосвітня, політична, мистецька, гуманітарна й інша відбувалась на очах всього українського громадянства. Добра слава про неї розходилась далеко по всій Україні серед широких мас українського народу.

І найшовся вірний свідок цієї праці УССтрільців, іх починів і діл, сл. п. Софія Тобілевич, вдова по славнім українськім драматургові Іванові Тобілевичеві (Карпенко-Карий), яка з відкритою душею та теплом української жінки, розказала всім про свою зустріч в те пам'ятне літо 1918 р. з УССтрільцями, яких вона назвала «рідними гостями». Вона так пише про працю УССтрільців на Херсонщині:

«Українське Січове Стрілецтво, роздивившись навколо, взялося негайно до праці. Незабаром серед селянства розійшлися чутки одні від одних чудніші: вони вчать… вони лікують… вони посилають своїх людей на роботу в поміч удовам і недужим. За все платять… Поводяться по-людськи… Позаводили крамниці, дають селянам світло, роздають книжки… Щось нечуване робиться від коли світ світом! І справді – селяни не знайшли в цих людях неправди й лукавства проти себе … Добрі люди. Хороші люди… Таких би нам більше, то не було б цього, що тепер коїться… Послані сюди, щоб нещадно карати винуватців, стрільці замість того помагали людям…»[150]

А далі в той спосіб змальовує вона культурно-освітню працю УССтрільців серед українського селянства:

«Під проводом старших, з участю знавців свого діла: артистів, співців і музик, позаводили вони виклади шкільної науки для дітей і дорослих, світляні картини, концерти, театральні вистави й народні гулянки. Було творене спільною працею велике діло культури, що зацікавило й привабило до них усю околицю… Чи сподівалася ти, наша нещасна, підяремна степова Україно, небом і людьми забута, чи сподівалась ти колинебудь у своїх селах вітати таких талановитих гостей?.. Учителів… Братів… Що прийшли сюди з єдиним лиш бажанням – не карати, а все, що людина має найкращого – серце, талант, знання – усе віддати на послугу тобі, рідний краю… рідний народе…»[151]

Софія Тобілевич знала добре про минулу громадську працю УССтрільців в Галичині до війни та про джерела ідейних спонук іхньої праці для народу. З подивугідним знанням справи вона пише про це:

«Всі вони майже селянські діти, яким батьки їх, хлібороби, своїм потом і кров'ю цю освіту по школах і університетах здобували. Вони в Галичині агітували по селах, вибираючи послів до парляменту, організували товариства «Січ» у кожнім майже селі і містечку, закладали «Просвіти» й були дома тією духовою силою, що оживляє, будить і веде перед усьому.

Перше, ніж прийшли в Україну, у героїчних боях на війні і своєю діяльністю у громадському житті, доказали, хто вони, куди йдуть і за що змагаються.

Згуртувавшись під стягом і назвою стародавньої Запорозької Січі, прийшли на Україну, як сини до матері, до якої здавна тужили!.. Прийшли, щоб віддати Україні все, чим багата душа запального юнака та збудити народ України з вікового сну й защепити в його душі перші парості людської і національної свідомости…»[152]

А згадуючи після довшої розлуки дорогих її серцю Українських Січових Стрільців, вона немов говорить устами всієї степової України:

«Знайте, що й до нині сумує за вами село, куди внесені вами перші проміння національного почуття та освіти і вся інтелігенція степової України, яка дожидала від вас помочі, маючи на увазі ваш військовий досвід і моральну дисципліну… Нехай відомо вам буде, що тужуть за вами й сумують степи України, що стогнуть під копитами чужинного війська… Ваші жертви не пішли на марне. Бо є духові перемоги, що на вазі історії важніші, ніж збройні!»[153]

Ми подали це цінне свідчення української патріотки, як об'єктивний доказ тої скромної служби, яку протягом кількох місяців 1918 р. прийшлось виконати УССтрілецтву на Наддніпрянщині, в тім тяжкім і понурім періоді української революції. А з другого боку, є воно щирим ствердженням тої правдивої вдячности, що остала в серцях населення степової України до УССтрільців за їх виконаний народний обов'язок.

Для повного образу громадської праці УССтрільців на Україні вліті 1918 р., треба ще згадати про діяльність Комісаріяту УСС в Камянці Подільськім. Завдяки меткості і енергії пор. М.Саєвича, колишнього організатора культурно-освітньої і шкільної праці УСС на Волині, заложено в липні 1918 р. за згодою австрійського командування при губерніяльнім старості в Кам'янці Подільсьюм т. зв. Комісаріят УСС, якого завданням мала бути «допомога при організації шкільництва та при засновуванню і веденню інших культурно-освітніх установ, як рівно ж захист інтересів населення». В такий спосіб сформульовано завдання Комісаріяту в урядових документах, виданих по одиноким співробітникам Комісаріяту подільським губерніяльним старостою С.Кісільовом та командантом 129 бригади ген. май. Банковачем 11 липня 1918 року.[154]

Усіх співробітників Комісаріяту було 18, з

1 ... 77 78 79 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький» жанру - 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"