Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Детектив Іван Раков приїхав до будинку Лілії саме тоді, коли з під'їзду вийшов Роман. У молодика пронеслася думка піти за цим хлопцем, але не зробив цього, бо його головною ціллю була руда, яка не виходила на вулицю.

- Мабуть, спить, - подумав він та зловив себе на гадці, що сам би не був проти зараз прилягти до м'якої подушки.

Іван відчував дику втому. Вона хилила його в сон, який він постійно відпихав від себе. Однак йому важко було боротися з цим, тому він вийшов на вулицю та встав біля автівки. Таким чином він надіявся, що свіже вересневе та доволі прохолодне повітря прочистить йому голову.

Раков не помилився. На вулиці йому стало набагато краще, але в мозку з'явилася думка піти та купити запашної кави. Але руда голова, яка вийшла з під'їзду, змусила брюнета прокинутися.

Він непомітно пішов за нею. Удавав, що розмовляє по телефону, а сам тягнувся по слідах дівчини. Вона зайшла до аптеки. Щоб не стовбичити на дворі, то він також опинився всередині невеличкого приміщення, де пахло ліками та спиртом.

- У вас є знеболювальне? - запитав голос дівчини.

- Так, а яке вам?

- Дайте найсильніше, що тільки є у наявності.

- Гаразд, - відказала аптекарка, яка дістала зі шухляди зелену пачку та продовжила. - З вас п'ятдесят гривень.

Лілія мовчки поклала кошти та забрала ліки. Іван пильно спостерігав за дівчиною, яка також була втомлена. Детектив розумів її стан, адже вона пів ночі танцювала.

- Їй має бути ще гірше, а ніж мені, - подумав він, дивлячись на неї, а перед очима стояло її оголене тіло. Йому було вкрай важко викинути з голови останню думку, адже таке дуже важко забути.

- Що вам? - пролунав голос аптекарки, коли дівчина відійшла.

- Мені? - перепитав Раков.

- Ви ж не просто так сюди прийшли? - почало з'являтися у голосі жінки обурення.

Іван не розгубився та одразу сказав:

- Дайте кофеїн у таблетках.

Ці слова зупинили обурення у його співрозмовниці, яка майже миттєво дістала ліки та назвала ціну. Раков розплатився за таблетки та швидко вискочив на вулицю.

На щастя, руде волосся, яке виблискувало золотими барвами на сонці, та синє легке пальто були ще на горизонті.

Детектив подався у тому напрямку, а по дорозі він відчинив пачку та закинув до рота дві таблетки. Звісно коли вони потрапили йому до горла, то брюнет зрозумів, що не варто було брати так багато.

Лілія зайшла до будинку, а Раков повернувся до автівки. За ці декілька хвилин він відчув прилив сил, які стали давати йому пігулки.

- Кофеїн класна штука, - думав він, сидячи в авто. - В університеті перед сесією, то це просто рятунок. Можеш три дні не спати та вчити все те, що не вивчив за пів року, але після цього відходняк гірший, а ніж від алкоголю.

Після цих думок чоловік знову повернувся до рудої. Звісно він не шкодував, що йому довелося пройтися до аптеки, але це не допомогло йому у справі. Тому Іван продовжував вперто дивитися на двері, але через п'ять хвилин два чоловіки завадили йому це зробити. Вони витягли його з автівки та сказали:

- Вам варто піти за нами.

- Що? - намагався вдати здивування він, але ті амбали не вірили йому. Вони приставили йому до спини пістолета та промовили:

- Йди та мовчи.

- Гаразд, - відказав він.

Невідомі завели його за будинок, де стояв позашляховик та ще один невідомий. Раков не встиг нічого сказати, бо одразу отримав два удари. Перший змусив його застогнати, а другий відключитися.

Після цього чоловіки зв'язали його та закинули до багажника автомобіля, а потім набрали номер своєї начальниці, а нею була Аліна Діденко.

Жінка сиділа та невдоволено дивилася на доньку, яка хоч і не показувала своє переживання щодо Романа, але воно все одно відчувалося.

- Ліліє, мені не подобається твоя поведінка, - говорила жінка.

- Я більше так не можу, - відказала кароока.

Діденко закотила очі. Її так дратувала донька, що вона була ладна придушити свою кров, але чітко знала, що цим не допомогти. Жінка думала зробити Лілії чергову лекцію, як треба себе поводити з чоловіками, але цієї миті їй зателефонували та сказали одну річ, яка одночасно втішила Аліну та розізлила.

- Я рада, що одну проблему ви вирішили, але треба також не забувати про інші! Надіюсь, що через декілька годин ви мене потішите!

Після цього жінка кинула трубку та сказала доньці:

- А ти знала, що за тобою слідкували?

- Що? - підняла брови дівчина.

- Ага, але зараз ніхто цього не робить. Мої люди спіймали ту сволоту. Лишилася тільки Таня.

Лілія зиркала на матір. Вона не розуміла, що взагалі відбувається. Не знала, хто може за нею стежити, а тим паче хто така Таня. Тому розпитувати дівчина стала саме про неї.

- І хто вона?

- Донька мого мертвого коханця, у якого я вкрала бізнес.