Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » TÜK, Арт Антонян 📚 - Українською

Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "TÜK" автора Арт Антонян. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 104
Перейти на сторінку:
лабораторії. Крім плям бірюзового кольору там, куди вп’ялися трубки Äфродіти, жодних зовнішніх пошкоджень він не виявив.

— Давайте подивимося, що у нього всередині, — Джо увімкнув сканер.

На перший погляд, нутрощі робогуманоїда не постраждали, жодних явних змін.

— Порівняти з результатом попереднього сканування, — скомандував Амаре.

На зображенні з’явилися ледве помітні перешкоди, розмитості.

— Що з монітором? — Джаззі вдарила по екрані.

— Зачекай, — Джо збільшив зображення. — Дивовижно. Світіння, — він сфокусувався на одній із плям. — Волокна! — закричав учений. — Звідки взялися ці волокна?

— Поясни, — Макс не знаходив собі місця.

— Явно не штучні. Жива матерія. Вона з’єднує всі внутрішні частини робÖсобини.

— Я вб’ю її, — прошепотіла Джаззі. Джо поклав руку на плече співачки.

— Мені дуже шкода, дорога, його мозкові центри не відповідають. Я не можу відстежити ні найменшого імпульсу. Можливо, ця версія… Вінсент, може, вже стертий з карти пам’яті. Пробач.

Саме цієї миті робогуманоїд розплющив очі. Макс, Джаззі та Джо нависли над ним.

— Вінсенте, Вінсенте. Як ти? — Джаззі торкнулася до його лиця. Робогуманоїд не відповідав, проте з погляду стало очевидно, що він розуміє мовлення. — Чому він не відповідає? — співачка благально подивилася на Джо.

— Увага, — вчений поклацав пальцями перед носом роб- Öсобини. — Я Джо Амаре. Назвіть, будь ласка, своє ім’я.

Робот розглядав ученого. Джаззі застигла в очікуванні. Повисла важка пауза. Вуста робÖсобини нарешті розкрилися:

— Öсобино, ти звинувачуєшся… — робогуманоїд запнувся, права повіка неприродно засмикалася.

Джаззі з жахом подивилася на Макса, потім на Джо.

— Ти звинувачуєшся… — знову повторив робот, після чого його тіло обм’якло.

Джо відкрив повіки робÖсобини. Очні яблука почорніли.

У центрі по колу бігали білі рисочки.

— Дивно, — спантеличено промовив Джо, — він перевантажується або… не може бути… — Джо повернувся до Джаззі. — Він оновлюється.

Через півтори години робогуманоїд знову заворушився. Його грудна клітина і живіт зарухалися в такт диханню, яке нарешті поновилося. РобÖсобина підвелася, звісивши ногу з кушетки.

— Вінсенте, це ти? — підбігши, Джаззі поклала долоню на коліно робогуманоїда.

— Кохана, — промовив Вінсент, обіймаючи співачку.

— Що сталося? В якому ти стані? Чим тобі допомогти? — посипалися запитання від Джо.

— Я розгадав код Äфродіти.

— Код? Як?

— Вона планувала втечу, — на чолі Вінсента з’явилися складки, — під’єднатися до мене, переписати мою програму. Але переміг я. Мені вдалося перепрограмувати Äфродіту. Я видалив кодекс, яким вона керувалася, стер колишні правила і прописав нові. Практично поділився частиною свого коду. Тепер вона не зможе завдати ні фізичної, ні моральної шкоди людині без серйозної на те причини.

— Без причини? Про що ти? Машини правосуддя завжди знаходять причину, — Джаззі трясло від ненависті.

— Вона і зараз проявляє агресію? — здивувався Вінсент. — Я був майже впевнений, що мені вдалося… Я скопіював частину своїх установок… принципів…

— Äфродіта ще не отямилася, — повідомив Джо. — Але її серця б’ються синхронно. Варто дочекатися пробудження, тоді зрозуміємо, які ще зміни відбулися.

— Думаю, я можу її розбудити… — невпевнено запропонував Вінсент.

— Знову роздягнутися і залізти до неї в ліжко? Ні, вже вистачить, дорогий! — обурилася Джаззі.

— Я хотів, щоб вона мені довіряла.

— Значить, ти сам запропонував?

— Джаззі, це не має значення, — Вінсент узяв кохану за руку. — Ми з нею — дві машини. В цьому не було нічого платонічного, ні тим більше сексуального.

— Упевнений, Джаззі хвилює не тільки інтимна сторона…

— Не стільки інтимна, — співачка поправила Джо.

— Точно, не стільки. Вінсенте, стався збій. Коли ти прийшов до тями першого разу, то вимовив фразу з кодексу Äфродіти. Потім твоя система оновилася і повністю перезавантажилася. Я навіть подумав, що ми тебе втратили, а в твоєму корпусі активується наступний ШІ.

— Але зараз я почуваюся чудово. Згідно з показниками моєї системи, все в нормі й працює безперебійно, — Вінсент ще раз перевірив параметри своєї життєдіяльності.

— Є ще дещо, Вінсенте, — Джо підійшов до нього впритул, уважно оглядаючи корпус робÖсобини. — Їй теж вдалося змінити тебе…

— Про що ти? — насторожився робогуманоїд.

— Я поки не впевнений. Необхідне ретельне обстеження. Але, як би це пояснити, якщо вона більше жива істота, ніж машина, то ти…

— Я знаю, що я робот.

— Так, так, — Джо задумався, — в тобі з’явилися певні… зв’язки. Після злиття з Äфродітою всі твої частини, нутрощі з’єднані живими волокнами. Ти відчуваєш що-небудь незвичайне?

— Ні, я в чудовому стані… — Вінсент раптом замовк.

— Що? Тобі погано? — запитала Джаззі.

— У тому й річ, що я почуваюся не просто добре, а набагато краще, ніж будь-коли… ніби в мені тепер… — Вінсент усміхнувся, а його очі стали вологими.

Джаззі обійняла роболюдину.

— Дивіться, — Максим, який мовчав увесь цей час, покликав до монітора, — дивіться, швидше… Вона прокинулася.

Äфродіта спокійно лежала на кушетці. Вчений укрупнив зображення камери, спрямованої на обличчя машини правосуддя. Її широко розкриті очі вражали глибиною, осмисленим поглядом, як не дивно, — добрим.

— Оце так! — у лабораторію увійшло кілька сердечників, всі завмерли від здивування.

Кінцівки Äфродіти легко трансформувалися, вислизнули з ременів, вона звільнила голову і тулуб. У лабораторії тим часом почалася паніка. Люди не знали, як зупинити машину правосуддя, чого очікувати. Лише Вінсент і Джаззі зберігали спокій.

— Вінсенте, зроби що-небудь. Джо, як її зупинити?! — несамовито закричав Максим, коли Äфродіта подолала скляну стіну, що відгороджувала її від решти простору кімнати.

— Візьміть себе в руки! — спробував перекричати панікуючих сердечників Вінсент. — Подолайте страх. Не робіть різких рухів. Тримайтеся так, ніби нічого не сталося.

— Згоден,

1 ... 78 79 80 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «TÜK, Арт Антонян», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "TÜK, Арт Антонян"