Читати книгу - "Сумую за тобою. Як пережити біль розставання, відновити стосунки та відпустити минуле, Ілсе Санд"

Мій молодший брат розірвав стосунки з батьками, а зі мною підтримує лише побіжний зв’язок — короткі візити раз чи двічі на рік. Я завинив перед братом. Наші батьки ставилися до нас по-різному. Мене вважали слухняним і розумником. А брата — невдахою, що заледве тягнув навчання в школі. Я не­зрідка чув, як батьки кричали на нього і говорили, що він має бути таким, як я.

Я намагався пояснити братові, що це не моя провина, що я сам зміг розгледіти проблему лише в дорослому віці, що наші батьки, вочевидь, вірили, буцімто їхні заохочення бути схожим на мене діють на благо, що в багатьох родинах ставляться до дітей по-різному, і що для всіх буде краще, якщо він зможе залишити минуле в минулому.

Одного дня я втомився торочити одне й те саме. Я не знав уже, що й казати, аж тут з мого рота вилетіли слова: «Те, що батьки ставилися до нас по-різному — повне лайно». Аж тут брат підняв голову, глянув на мене повними сліз очима — і почав розповідати, яким це для нього було жахом.

Геннінг, 55 років.

З цього прикладу видно, що Геннінгові спроби все пояснити заводили справу в глухий кут. Момент щирості настав аж тоді, коли він припинив виправдовувати себе й батьків.

Пояснення часто відіграють роль самовиправдання й містять приховане звинувачення на адресу іншої людини. Тому передовсім важливо, щоб ви забули про самовиправдання.

Коли у стосунках була перерва або вони похитнулися чи просто зійшли нанівець, існує значна вірогідність, що одна зі сторін плекає негативні почуття. Якщо дати їм волю, можна відкрити нову глибину та чесність у ваших стосунках. Утім, це може бути ризиковано. Якщо вам обом бракує душевної гнучкості, все легко може завершитися сваркою, від якої стосунки лише погіршаться. Ризик можна зменшити, якщо до певного часу тримати свої ураженні почуття при собі, натомість вислухавши іншу людину.

Вам доступні два варіанти: 1. Підготувати умови для відвертої бесіди, під час якої обидві сторони зможуть висловити те, що їх непокоїть у цих стосунках.

Або 2. Запросити іншу людину вилити душу, а ви лише слухатимете.

Далі я опишу перший із цих варіантів. Опис другого міститься в наступному розділі.

  Змістовні чотирирівневі бесіди

Якщо ви виконали вправу із написанням листа в розділі 2, то, вочевидь, розумієте, що вам потрібно від іншої людини. Висловіть свої бажання — або ж смуток, якщо неможливе їхнє здійснення. І розкажіть, чого ви побоюєтеся.

Деяким стосункам можна допомогти, якщо висловити свій гнів. Утім, часто трапляється так, що гнів спричиняє гнів у відповідь. Коли людина слухає вашу гнівну промову, їй, вочевидь, також кортить виголосити свою. Це легко може призвести до того, що кожен з вас закриється і сховається у власній раковині. Ця раковина дуже часто створена з того, що є основою гніву. Якщо насмілитеся висловити вразливі емоції, які незрідка ховаються під шаром гніву, шанси на те, що інша людина вам відкриється, значно зростуть.

У книжці «Надзвичайно чутливі люди» я розглядаю чотирирівневу модель, за якою люди контактують одне з одним. На четвертому рівні ви виражаєте себе як «я» у стосунку до «тебе», і йдеться винятково про те, що відбувається тут і зараз. Про те, що ви відчуваєте одне до одного в цей конкретний момент. Як твої реакції впливають на мене — і навпаки. Така бесіда називається розмовою четвертого рівня і є дуже корисною для того, щоб витягти на світ усі скелети, що можуть бути приховані в шафах стосунків.

Ось кілька прикладів того, як ви можете виразити свої думки й почуття в певний момент:

— Я хотів би стати ближчим тобі, але не впевнений, чи тобі це припаде до душі.

— Ти мене цураєшся. Я почуваюся знехтуваним.

— Я сумую, бо більше не можу до тебе достукатися.

— Ця ситуація для мене незвична, тому в мене калатає серце.

— Я сподіваюся, що незабаром ти спитаєш мене про щось — про що завгодно, тільки щоб у мене склалося враження, що я і моє життя тобі цікаві.

— Сподіваюся, така моя відвертість тебе не відлякує.

— Хочу, щоб ти сказала про мене щось хороше.

— Насправді мені хочеться обійняти тебе, а не тихо й перелякано сидіти.

— Ти мовчиш — і це мене лякає.

— У мене до тебе теплі почуття.

— Я відчайдушно шукаю усмішку, яка раніше осяювала твоє обличчя, коли ми зустрічались поглядами.

Звісно, ви можете почати з того, що поставите іншій людині питання: «Що ти відчуваєш до мене?» Утім, шанси на те, що вона захоче відкритися, зростуть, якщо ви самі скажете щось, що йде просто від серця.

Відкритість і відвертість легко передаються іншим, тож інша особа також може вирішити відкритися, і вам удасться поговорити про свої почуття одне до одного. Якщо ж вона цього не робить, можете спробувати заохотити її, сказавши щось на кшталт: «Я не часто говорю щось так прямо й відверто. Тож мені важливо знати, що ти думаєш про мої слова». Якщо інша особа на позір шокована, можна додати: «Не обов’язково говорити щось просто зараз, але якщо ти колись відповіси, для мене це багато важитиме. Я чекатиму на нашу бесіду і, може, навіть побоюватимуся твоєї реакції».

Коли ми контактуємо на четвертому рівні, то дізнаємося, які важливі іншій людині. Це дуже життєствердно. І, як правило, ми пам’ятаємо бесіди четвертого рівня протягом тривалого часу по тому.

Виразити те, що ви відчуваєте в цей момент — легше сказати, аніж зробити. Іноді в пригоді стане третя особа, яку можна запросити виконувати обов’язки модератора і перервати бесіду, якщо це буде потрібно.

Далеко не кожен має бажання бути щирим і відкритим у стосунках. Але якщо вже насмілитеся говорити відверто — і про негативні почуття також, — то зможете поглибити стосунки і створити міцніший зв’язок.

Крім з’ясування того, що позбавляє спокою в стосунках, поки ви разом, одному з вас також може знадобитися поговорити про якийсь епізод із минулого. Тут важливо висловлювати свою думку, не звинувачуючи при цьому іншу людину. Це дасть їй більше впевненості й створить умови для відкриття своїх почуттів.

Якщо йдеться про ваших батьків, з якими ви хотіли б обговорити якийсь епізод із вашого дитинства, зауважте, що відтоді норми виховання суттєво змінилися, тож не варто судити поведінку батьків за сучасними стандартами. Варто почати розмову так: «Я знаю, що в часи мого дитинства до дітей ставилися інакше». І якщо ви можете, не криводушачи, додати: «Гадаю, ви зробили все, на що були спроможні», то вам удасться створити підґрунтя для довірливої розмови. Тоді зможете спокійно ділитися своїми переживаннями.

Якщо ви зможете простими словами роз’яснити батькам, якої поведінки ви від них чекаєте, це мотивуватиме їх вести діалог із відкритим серцем. Якщо, приміром, ви почуваєтеся недооціненим, можете сказати таке: «Ще не пізно. Ви все ще можете це зробити. Скажіть мені, що в мене добре виходило в дитинстві та в чому сьогодні я, на вашу