Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 34
Перейти на сторінку:

- Так. Тільки правила трохи відрегулюємо. На місці мішені в центрі буде рука. Твоя і моя. Метання до першого звуку.

Посмішка сповзла з обличчя нападника:

- Ти псих.

- Передумав щось доводити?

Джордан кинув погляд на Полу, на своїх дружків, на сповнені очікування вирази облич оточуючих.

- Ні. Давай, - завагавшись, відповів він.

Натовп оживився: радісні вигуки, оплески, свист. На стіну поряд повісили дві мішені для дартсу. У велику склянку налили віскі й кинули туди дротики для дезінфекції. Ліам підійшов до однієї з мішеней, став осторонь і розкриту долоню притулив до центру. Джордан, за його прикладом, зробив те саме. Він сумнівався, що це гарна ідея.

Двоє хлопців із натовпу підійшли до склянки, дістали звідти по дротику і прицілилися. Як за сигналом, дротики синхронно полетіли в ціль. Джордану зачепило шкіру на пальці. Він мовчав, але вигляд його став ще більш схвильований. Ліаму дротик влучив у долоню. Він був спокійний і незворушний. Суперник дивився на руку Саломона округлими очима. З-під вістря, що впилося, почала проступати кров.

Ще двоє витягли по дротику і прицілилися. Гострий накінечник залишив прокол на пальці міцного студента і впав, відскочивши від кістки. А противнику навіть не зачепило руку. Дротик встряг між пальцями в дошку. Джордан видихнув.

Третій кидок. Дівчина і хлопець підійшли до склянки. Хлопець влучив Саломону в зап'ястя, а дівчина - у центр долоні Джордана. Він мимоволі застогнав. Гру програно. Ліам усміхнувся.

- Другий сет? - запитав він, вказуючи на другу руку.

Джордан зі злістю відкинув дротик і стрімко вийшов з дому. Його супроводжуючі поспішили за ним.

Ліам зустрівся поглядом із Полою. Вона явно не очікувала такого повороту подій. І з такого боку свого однокурсника теж ще не бачила. Він висмикнув дротики зі своєї руки і відійшов від мішені. Люди поступово повертали атмосферу свята. Увімкнули музику і продовжили веселитися, стираючи з пам'яті неприємний інцидент.

- Ти налякав дівчину, - промовив Ді Трой і, заливши долоню учасника гри залишками віскі, заліпив проколи пластиром.

- А ти даремно її запросив.

- Я думав, ти цього хочеш.

Ді Трой узяв пляшку пива зі столу і зав'язав розмову зі знайомим. Ліам невідривно дивився на Полу і не поспішаючи до неї підійшов.

- Я відвезу тебе додому.

Дівчина слухняно пішла до машини.

- Навіщо ти це зробив? - тихо запитала вона, коли авто зупинилося біля її будинку. Увесь шлях вони подолали мовчки.

- Ти приїхала зі мною - я за тебе відповідаю. Звичайне почуття відповідальності. Не більше того, - промовив Ліам, не відволікаючи уваги від дороги.

- Дякую.

- За що? За те, що опинилася в ситуації, в яку без мене не потрапила б?

- Навіть якщо й так.

- Я бачу, до чого ти хилиш. Але не варто записувати мене в герої. Я далеко не такий.

- Ти вже не вперше наполегливо про це повідомляєш. Мене в цьому переконуєш чи самого себе?

- Я намагаюся не ускладнювати ситуацію на час, який доведеться провести разом.

- Я пам'ятаю: не зачаровуватися, щоб не розчаровуватися.

- Точно. Я зателефоную.

Пола вийшла з авто і зайшла в будинок. Ліам, який протягом усієї розмови уникав її погляду, дивився їй услід. Почекавши, натиснув на педаль і поїхав.

 

Темно. Світліше. Ще світліше. Світанок.

Ліам спостерігав за сходом сонця на своєму улюбленому камені над ущелиною. І чому Полу не вразило це місце? Так, це тонка грань. Крихітний острівець між життям і смертю. Крок уперед - і кінець. Але все одно, така до біса захоплююча панорама. Треба вибиратися звідси. Він півночі тут провів.

Не поспішаючи відійшов від обриву, сів у машину і поїхав назад. Додому? До Ді Троя? До однокурсниці? По ходу визначиться.

Занурений весь у свої думки, проїжджав вулицю за вулицею. Стадіон. Кафе. Магазини. Пола!

Вона несподівано з'явилася з-за рогу будівлі й вийшла на дорогу, читаючи книжку.

Ліам стрімко загальмував. Пола відірвалася від книжки і наляканими очима дивилася на машину, що зупинилася в сантиметрах від неї. Дівчина стояла оніміла і застигла.

- Між іншим, я тебе мало не збив! - розлючений однокурсник вийшов з авто. - Що за дурість - читати, переходячи дорогу? Жити більше не цікаво?

- Перестань кричати.

- І не подумаю. Сідай у машину.

- Навіщо?

- Понесеш покарання.

- Покарання? Я? Це ж ти мало мене не переїхав!

- Ти при своєму розумі? - у нього не вистачало сил опанувати емоції. - Сідай добровільно або я кину тебе в багажник.

Дівчина слухняно, але не поспішаючи виконала наказ. Ліам сів за кермо - і електрокар зірвався з місця.

1 ... 7 8 9 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"